Спочатку була «Коза». Дід її любив, а потім забив. Цю народну трагедію, яку вчать у школі, кілька років тому поставили студенти Університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого. Сумну козячу історію вони показували в селах Західної України. «Коза» там пішла не на шашлики, а «на ура». Бувало, люди казали, що не бачили виставу 50 років, як от у Гавареччині Львівської області... Після двох тижнів просвітницької діяльності мандрівні дяки, які насправді в Києві працювали на студії Lisard Films, повернулися до своїх прямих обов'язків: знімати фільми та вишуковувати грошi на некомерцiйнi проекти. І одного разу, сидячи на кухні, режисер Леонід Кантер спересердя сказав операторові Сергію Лисенкові: «Усе, я більше не можу! Випрошувати три копійки на зйомки? Краще шукатиму щастя в інших країнах. Повіддаю всі свої речі, продам техніку, а ці табуретки, на яких сидимо, рознесу по океанах...»
Це вже зараз, коли табурети зацементували на узбережжі Атлантичного та Індійського океанів, про це змонтували документальні фільми (десятисерійний «Із табуретом до Океану» — 2005 року, та трилогію «Із табуретом через Гімалаї» — 2006 року), а на середину травня запланована мандрівка до Північного Льодовитого (через Бiлорусь, Прибалтику, Росiю, Фiнляндiю i Норвегiю), подорожі без кордонів подобаються багатьом. А на рівні ідеї такий, на перший погляд, утопічний проект природно сприйняв мало хто. Для того щоб узяти в ньому участь, треба було тривалий час: збирати довідки, робити щеплення — для отримання віз; суттєво обмежувати свої витрати, щоб мати за що харчуватися та якось пересуватися протягом поїздок; тренувати тіло, аби стати витривалим, та врешті змогти залишити роботу, коханих, друзів та комфорт, щоб жити в наметах чи де доведеться, розробити маршрут, захворіти, загубити паспорт, мало не потрапити в китайську в'язницю, щоб врешті сказати: так, ми це зробили! Найважливішою умовою існування табуретного руху є свобода, вона ж, на думку ідейного натхненника Леоніда Кантера, і дисципліна. Разом із однодумцями Леонід ставив вуличні вистави на площах та маленьких подвір'ях Європи й Азії, при цьому знайомлячись із місцевим населенням. Про ці мандри та зйомки фiльмiв він розповів «УМ»:

24 квітня співачці Уїтні Х'юстон буде за що підняти келих, хоча останнім часом вона й не п'є. Саме цього дня її шлюб із Боббі Брауном, який тривав 14 років, буде офіційно розірваний, і Уїтні отримає опіку над їхньою 13-річною донькою Крістіною.

Колишня «спайс гьорл» Мелані Браун знову стала мамою: минулого тижня в одній з лікарень каліфорнійського курорту Санта-Моніка вона народила дівчинку. Як повідомив пресі представник співачки, 32-річна мама й маля почуваються добре. Цікаво, що дівчинка вже зараз має розкішну чуприну — вся в маму!

Понад рік тому в найбільш високооплачуваного (на той час) футболіста світу Девіда Бекхема украли в Мадриді авто — BMW X5 вартістю понад 120 тисяч доларів. Тоді ця новина облетіла ледь не всі ЗМІ. Написали — та й забули, адже «позашляховик» загубився десь в іспанських нетрях. Але тепер настав час знову згадати про «вкрадене щастя» півзахисника «Реала». Адже автомобіль начебто знайшовся. І де — у дворі міністра внутрішніх справ Македонії Гордани Янкуловської!

— Даремно Ющенко розпустив Раду перед Великоднем...
— Чому?
— Воскреснути може...

Заступник генерального директора Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» Петро Ружицький повідомив, що під час зустрічі журналіста газети Юрія Патиківського — автора публікації на цю тему — з керівними працівниками «Укрпошти» відбулася конструктивна ділова бесіда. Зокрема «Україні молодій» було надано вичерпну інформацію щодо діяльності «Укрпошти», а саме — щодо реформування підприємства, доставки періодичних друкових видань, пенсій тощо.

«Антикризова» коаліція, схоже, не сумнівається, що правити їй у країні залишилося недовго. І тому кожен новий день намагається використати з максимальною для себе користю. Оскільки для уряду Віктора Януковича «дерибан» державних грошей завжди був і залишається головним напрямом діяльності, нині ми стаємо свідками нових і нових схем, як можна «викачати» кошти з державної кишені.

Учора під стінами Конституційного Суду коаліціанти співали «Вставай, страна огромная...». Сьогодні Суд почне спiвати осанну чи анафему указу Ющенка про розпуск парламенту. Принаймні дасть старт розгляду цього питання. А далі — буде видно. Учора противники президентської лінії нагадували суддям: на кону — не тільки Україна, а й можливість війни між сходом та заходом, воістину «народної війни».

Як і всі порядні християни, журналістське подружжя з відділу політики «УМ» почало суботу в церкві Різдва Христового УПЦ КП, що на Поштовій площі. Картина нагадувала 1917 рік, чесне слово: поки панотець правив службу з нагоди свята Благовіщення, за вікнами храму колонами марширували політично активні громадяни під червоними, ба навіть суто радянськими й УРСРівськими прапорами. Саме звідти, з Подолу, піднімалися на черговий мітинг коаліції прихильники КПУ.

У центрі села Вільшани Городищенського району Черкаської області стоїть добротна хата з невеличким ганком. Власником цього будинку з «фортечними» стінами — товщиною в метр — був колись заможний єврей. Пізніше, коли до влади прийшли більшовики, хату забрали енкаведисти. Потім у цій оселі містилася сільська рада, а тепер тут селяни обладнали світлицю, в чотирьох кімнатах якої розмістилися музей села та експозиція, присвячена родині українських боксерів Кличків.