«УМ» уже повідомляла, як святкуватимуть 100-річчя головного командира УПА на Тернопільщині та Івано-Франківщині. На жаль, попри відповідний указ Президента, приєднаються до святкування не всі регіони. Здебільшого ювілей відзначатимуть там, де сьогодні ветерани УПА мають статус ветеранів війни, а також шану і повагу. А в столиці ювілейну дату відзначатимуть громадські об'єднання.

Акторські злети можуть бути стрімкими й непевними або поступальними й закономірними. Успіхи Олексія Богдановича, актора театру й кіно, учня Л. Олійника й Ади Роговцевої, є доказом того, що поступальні й закономірні вимагають від людини передусім одного — наполегливої праці.

Говорити з актором про конкретну виставу чи конкретний фільм, особливо після прем'єри, надзвичайно легко: враження просто нуртують у душі. Інша річ, що важко розгледіти особистість — людину, спроможну зворушити своєю роботою в тій чи іншій виставі (стрічці), і водночас пошукача власного шляху. Можливо, розмова з Олексієм Богдановичем, записана до репетицій та прем'єри «Маленьких подружніх злочинів» — цією виставою «франківці» закривали свій сезон — і через те позбавлена, сказати б, синдромів післяпрем'єрної ейфорії (вони нерідко проступають у журналістських запитаннях), дасть змогу відволіктися як від власних буденних справ, так і від справ театру. А ще, хоч як це дивно, пригадати скандинавські мотиви...

Найстарший і найповажніший з чотирьох турнірів «Великого шолома» (заснований у 1877 році) потихеньку набирає ходу на трав’яних кортах Всеанглійського клубу лаун-тенісу й крокету. І з перших же днів нагадує про себе відома своїми дощами й туманами місцева погода, яка є такою ж доброю й старою традицією Уїмблдону, як полуниця з вершками для глядачів на трибунах і надії британців на успіх свого співвітчизника, які, втім, раз по раз розвіюються, наче той славнозвісний туман.

У найближчі два дні столичний Палац спорту стане центром знаменної події. Під дахом найбільшої критої спортивної арени країни відбудеться міжнародна матчева зустріч зі спортивної гімнастики між збірними України, Росії, США й Канади. У п'ятницю змагатимуться жінки, наступного дня — чоловіки.

30 червня «андеграундна» (тобто, неофіційна) Україна відзначатиме століття від дня народження головнокомандувача Української армії, про яку лідер антигітлерівської організації «Воююча Франція» генерал Шарль де Голль шанобливо сказав: «Якби я мав таку армію, як УПА, Німеччина ніколи б не захопила Францію».
Керівництво держави, Міністерства оборони та закордонних справ, Інститут національної пам'яті ще не винесли на державний рівень проблему увічнення пам'яті легендарного Романа Шухевича і питання про відповідальність правонаступників СРСР за злочинну «операцію» його знищення. Утім нез'ясованим залишається питання поховання останків командарма, нібито віднайдених восени 2005 року. «УМ» дослідила кілька ліній приватних розслідувань цієї таємниці. І наштовхнулася на сумні висновки.

Учора о 13.50 Олександр Мороз закрив весняно-літню сесію Верховної Ради. Закривав неохоче, з тугою та занепокоєнням. Парламент і так був неповноважним, але Мороз увесь час знаходив якісь нові вигадки та процедури, щоб відтягти його кончину. Невдовзі мине місяць вiдтодi, як 151 опозиційний депутат склав свої повноваження. А це, за Конституцією, буде додатковою підставою для розпуску парламенту. Словом, Мороз може не вернутися із канікул у тепленьке спікерське крісло, яке останні тижні він і так займав вельми сумнівно. Тому вчорашній день — це не просто вихід на канікули, а персонально для Мороза — вихід у невідоме, зокрема виборче невідоме. З якого повернення у велику політику вже може не бути...

Свого часу Михайло Сирота був визнаний кращим парламентарієм року. Це було на конкурсі «Людина року» в 1997 році. Ніхто не здивувався, що нагородили саме Сироту. Саме Михайло Дмитрович став «батьком Конституції», яку прийняли кілька місяців перед тим. Він очолював парламентську комісію, котра напрацьовувала текст Основного закону. І в ніч між 27 та 28 червня простояв на трибуні ВР більш аніж півдоби! Україна запам'ятає моменти, як плакали від щастя депутати, як вони підкидали Сироту...
Нині до Конституції ставляться вже далеко не так трепетно, як у 1996 році. А останніх півтора роки співжиття з політреформою взагалі девальвували конституційні цінності. «Батько Конституції» теж вважає, що причина нинішньої кризи — саме в горезвісній політреформі, щоправда звинувачує у цьому і «біло-блакитних», і «помаранчевих» політиків.

Більше місяця тому, в розпал пристрастей навколо Конституційного Суду, його тодішній голова Іван Домбровський подав у відставку. Самозванцем на посаді голови КС iз приставкою в. о. став Валерій Пшеничний, адже його статус судді КС, після звільнення Президентом й оспорення цього рішення в суді, перебував під сумнівом. Щодо пана Домбровського, то він зник iз інформаційного простору. Але позавчора найстарший за віком 60-річний суддя КС знову потрапив в об'єктиви телекамер — на VIII позачерговий з'їзд суддів він прийшов у статусі в.о. голови КС.
З'ясувалося, що після остаточного звільнення Пшеничного з посади судді КС за власним бажанням саме пана Домбровського вже вдруге, було призначено виконувачем обов'язків голови. Адже, згідно з законом «Про Конституцiйний Суд», за відсутності голови в. о. призначають старшого за віком суддю.
Виступ пана Домбровського перед делегатами з'їзду суддів у притаманній йому манері народного гумору неодноразово викликав шалені оплески. Окрім аналізу ситуації навколо судової влади, пан Домбровський торкнувся й проблем КС. Мовляв, керуючи судом, він ніколи не давав оцінок жодним рішенням представників влади. Натомість після звільнення Президентом трьох суддів КС саме Верховна Рада виявилася непослідовною: спочатку розкритикувала рішення глави держави, а потім й сама звільнила ще одного суддю КС із власної квоти. Мало цього, ВР ще й звинуватила КС у недієздатності.
У кулуарах з'їзду «УМ» вдалося поспілкуватися з паном Домбровським. Незважаючи на обмежений час, розмова виявилася відвертою.

Не лише Україна зацікавлена у відкритому світові, а й світ зацікавлений в Україні. Адже Україна має не лише надпотужний транзитний потенціал між Європою та Росією, а й колосальний потенціал внутрішнього споживчого ринку. А споживання, як відомо, пожвавлює й стимулює ринок праці. Тому один з американських президентів на запитання, як допомогти США, відповів: «Американці, споживайте». Подібне відноситься і до системи кредитування — чим більше українці споживатимуть, тим ліпше працюватиме вітчизняна економіка. Позичатимуть банківські кошти на помешкання, автомобілі чи холодильники. Наразі ж українська банківська галузь, використовуючи методи «управління вручну», заробляє «на повітрі» (читай: на власних громадянах), примудряючись брати короткострокові кредити на Заході оптом, аби «перерозпродати» їх уроздріб українським споживачам. З'ясувати перспективи українського економічного дива «УМ» попросила одного з директорів Європейського банку реконструкції та розвитку, донедавна прем'єр-міністра Польщі Казимира Марцинкевича.