Не всім, звісно, випало на долю родичатися з відомими людьми, як це сталося з кандидатом технічних наук Уляною Скальською (дівоче прізвище — Головацька, з тих Головацьких, що й один із засновників «Руської трійці»), і не кожній українській родині судилося мати власний герб, проте, вважає дослідниця-ентузіаст, кожен може докопатися до найглибших коренів свого генеалогічного древа і дізнатися, чим займалися його предки хоча б століття-два тому. «Це неймовірно цікаво, — стверджує пані Уляна. — Коли я збирала матеріали для книжки про свого дідуся — отця-каноніка Антонія Казновського, знайомі дивувалися, куди я поділася, що мене ніде не видно? А я поринула у зовсім іншу епоху і ніби заново пережила казкові епізоди свого раннього дитинства. Переді мною, як у документальному кіно, із підсвідомості випливли тогочасні постаті, оселя доньки Миколи Лепкого — середнього брата Богдана Лепкого, дідусева плебанія (обійстя греко-католицького священика. — І.К.) із найдрібнішими деталями інтер'єру».

Узагалі-то, вистава «Маленькі подружні злочини» за п'єсою французького драматурга Еріка-Еммануеля Шмітта, прем'єра якої в Театрі імені Франка відбудеться 13 червня, своїх перших глядачів уже мала. Річ у тім, що постановник спектаклю, всесвітньо відомий польський режисер Кшиштоф Зануссі, запропонував франківцям, задіяним у «Злочинах», попрацювати над виставою у Польщі. Як розповів другий режисер вистави, Дмитро Череп'юк, вони з акторами два тижні гостювали в палаці пана Кшиштофа, що за кілька кілометрів від Варшави. Умови своїм українським колегам Зануссі забезпечив найкращі, а тому робота над спектаклем просувалася досить динамічно.

За кілька днів до відкриття всеукраїнського фестивалю мистецтв «Мазепа-фест» його «батьки» — засновник і директор Микола Кульчинський та незмінний головний режисер і ведучий Сергій Архипчук — зустрілися з полтавськими журналістами. Адже йдеться про його перший ювілей — «Мазепа» почав фестивалити у Полтаві п'ять років тому. Попри те, що й досі не має ні серйозного для подібних заходів бюджету (за словами пана Кульчинського, цьогорічний кошторис не перевищуватиме 220 тисяч гривень), ні якихось офіційних привілеїв, фестиваль тримається, по суті, на кількох «китах»-ентузіастах.

Українські композитори часто говорять про те, як важко їм виконати твори у своїй державі, не кажучи про закордон. А Володимир Рунчак, попри плідну творчу і диригентську діяльність, займається ще й соціально-освітньою роботою у справді великому масштабі, і, подорожуючи світом у своїх професійних справах, він фактично став послом доброї волі для своєї держави.

У минулi вихіднi всі бажаючі могли долучитися до європейського стилю життя в центрі Києва. Але, крім «Європейського містечка» на Хрещатику, Європи можна було торкнутися й на ВДНГ, де просто неба відбувався фестиваль «Чайка-9».

У недiлю в столичному Палаці спорту відбувся довгоочікуваний концерт світових зірок Placebo.
Розігрівала зірок російська команда «ГДР», під час виступу якої на великому екрані можна було прочитати «Ми знаємо, що ви прийшли на Placebo. До кінця нашого виступу залишилось ...» — вівся зворотній відлік часу.

Хто з нас не бавився у пісочниці й не лiпив чудернацькі фігури? Якщо хтось категорично заперечуватиме свою пристрасть до цього сонячного дива, не повірю. Адже втілювати свою фантазію за допомогою матеріалу, якого вдосталь як на дитячих майданчиках, так і на пляжі, властиво не тільки дітлахам, а й серйозним дорослим. У цьому можна переконатися, завітавши на Труханів острів у Києві.

Ще з часів повернення Валерія Лобановського з арабського відрядження запам'ятався один постулат маестро: якщо журналіст вважає, що ліпше розуміється на футболі, ніж наставник, то йому потрібно не писати, а тренувати. Цей убивчий підхід практично не залишає пишучій братії можливостей повноцінно осмислити побачене на футбольному полі, бо зазвичай є лише два варіанти реакції фахівців — «повна безграмотність» або «йди тренуй сам, якщо такий розумний». Проте є очевидні речі, висновок щодо яких можна зробити на підставі слів... самого тренера. Отже, виходячи з того, що Олег Блохін після матчу в Парижі заперечив наявність «запасної» тактики на випадок пропущеного голу, розуміємо: у збірної України було основне завдання на гру — зіграти 0:0.

Цікаво, скільки разів харківський форвард Фомін, який належить «Шахтарю», перегляне вдома голи Рібері та Анелька у ворота нашої «дорослої» збірної? Русланові не завадило б повчитися реалізації сам на сам у майстрів найвищого класу, якщо він бажає зростати й надалі. А казати про це доводиться, на жаль, тому що наші молодіжні збірні усіх поколінь завжди і з будь-яким суперником грають досить-таки видовищно, створюючи, але... не реалізовуючи безліч гольових моментів.

Особливо сенсаційних результатів суботній тур «кваліфайну» Євро-2008 не приніс. До несподіванок можна віднести хіба що перемогу боснійців над турками та нічию чехів iз валлійцями. Тому на перше місце вийшла непересічна подія в Копенгагені на стадіоні «Паркен». Дві скандинавські збірні (яким, до речі, ще й досі пригадують «договорняк» на Євро-2004) цього разу влаштували веселий матч.