В Україні ніхто вже не дивується алогічному перебігу подій. У бюджетній сфері, приміром, столиця постійно «гвалтує» периферію непропорційним розподілом повноважень і фінансових ресурсів. А тепер ось з'ясувалося, що узаконеним пограбунком грішить не тільки центр, у чому мали біду переконатися мешканці кількох сіл Токмацького району.
На леваді біля хутора Снігирівка, що навпроти урочища Тамарівщина, роєм гудуть бджоли. Для них тут, скільки оком кинь, суцільне роздолля — лугові трави цвітуть та пахнуть на всю околицю. «Це поле не ореться вже кілька років», — пояснює «УМ» Анатолій Розсоха, який працює майстром лісу в Деньгівському лісництві Золотоніського лісгоспу. «Хіба це не левада?» — дивуюсь у відповідь. «Яка левада! Тут раніше, знаєте, яка кукурудза родила? А тепер для моїх бджіл «випас», — каже пан Анатолій, який разом із дружиною Іриною мешкає на хуторі вже 15 років, переїхавши сюди з Черкас.
Українське безробіття — річ дуже відносна. Наприклад, на шахтах Луганщини, незважаючи на те, що половину з них уже знищила недолуга реструктуризація, не вистачає кваліфікованих працівників.
Наприкінці минулого тижня до «Артека» приїхали понад 330 дітей з Новобогданівки, Спаського та інших сіл Мелітопольського району. Держава врешті-решт оплатила відпочинок юних потерпільців зони лиха, й упродовж щонайменше трьох тижнів їм не загрожуватиме сусідство артбази, гратися навколо якої в радіусі кількох кілометрів донині небезпечно. Із закінченням навчального року школярів привітав голова Запорізької облдержадміністрації Євген Червоненко. Офіційний сайт повідомив також, що у серпні ще 600 дітей (майже сто — з матерями), а також 125 підлітків відпочинуть у санаторіях Євпаторії. З держбюджету для цього виділено 2 мільйони 753 тисячі гривень.
Не всім, звісно, випало на долю родичатися з відомими людьми, як це сталося з кандидатом технічних наук Уляною Скальською (дівоче прізвище — Головацька, з тих Головацьких, що й один із засновників «Руської трійці»), і не кожній українській родині судилося мати власний герб, проте, вважає дослідниця-ентузіаст, кожен може докопатися до найглибших коренів свого генеалогічного древа і дізнатися, чим займалися його предки хоча б століття-два тому. «Це неймовірно цікаво, — стверджує пані Уляна. — Коли я збирала матеріали для книжки про свого дідуся — отця-каноніка Антонія Казновського, знайомі дивувалися, куди я поділася, що мене ніде не видно? А я поринула у зовсім іншу епоху і ніби заново пережила казкові епізоди свого раннього дитинства. Переді мною, як у документальному кіно, із підсвідомості випливли тогочасні постаті, оселя доньки Миколи Лепкого — середнього брата Богдана Лепкого, дідусева плебанія (обійстя греко-католицького священика. — І.К.) із найдрібнішими деталями інтер'єру».
Узагалі-то, вистава «Маленькі подружні злочини» за п'єсою французького драматурга Еріка-Еммануеля Шмітта, прем'єра якої в Театрі імені Франка відбудеться 13 червня, своїх перших глядачів уже мала. Річ у тім, що постановник спектаклю, всесвітньо відомий польський режисер Кшиштоф Зануссі, запропонував франківцям, задіяним у «Злочинах», попрацювати над виставою у Польщі. Як розповів другий режисер вистави, Дмитро Череп'юк, вони з акторами два тижні гостювали в палаці пана Кшиштофа, що за кілька кілометрів від Варшави. Умови своїм українським колегам Зануссі забезпечив найкращі, а тому робота над спектаклем просувалася досить динамічно.
За кілька днів до відкриття всеукраїнського фестивалю мистецтв «Мазепа-фест» його «батьки» — засновник і директор Микола Кульчинський та незмінний головний режисер і ведучий Сергій Архипчук — зустрілися з полтавськими журналістами. Адже йдеться про його перший ювілей — «Мазепа» почав фестивалити у Полтаві п'ять років тому. Попри те, що й досі не має ні серйозного для подібних заходів бюджету (за словами пана Кульчинського, цьогорічний кошторис не перевищуватиме 220 тисяч гривень), ні якихось офіційних привілеїв, фестиваль тримається, по суті, на кількох «китах»-ентузіастах.
Українські композитори часто говорять про те, як важко їм виконати твори у своїй державі, не кажучи про закордон. А Володимир Рунчак, попри плідну творчу і диригентську діяльність, займається ще й соціально-освітньою роботою у справді великому масштабі, і, подорожуючи світом у своїх професійних справах, він фактично став послом доброї волі для своєї держави.
У минулi вихіднi всі бажаючі могли долучитися до європейського стилю життя в центрі Києва. Але, крім «Європейського містечка» на Хрещатику, Європи можна було торкнутися й на ВДНГ, де просто неба відбувався фестиваль «Чайка-9».
У недiлю в столичному Палаці спорту відбувся довгоочікуваний концерт світових зірок Placebo.
Розігрівала зірок російська команда «ГДР», під час виступу якої на великому екрані можна було прочитати «Ми знаємо, що ви прийшли на Placebo. До кінця нашого виступу залишилось ...» — вівся зворотній відлік часу.
