Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно».

На такий непростий крок зважилися молоді донеччани. Світлана та Євген — співробітники добродійного фонду «Пілігрим». Новоспеченими батьками цю пару ніяк не можна назвати, бо 11 місяців тому до них «завітав лелека» і подарував дівчинку. Тепер у їхньої доньки буде чотирирічний братик. Це перший випадок в Україні, коли всиновлюють ВІЛ-інфіковану дитину, зазначили у фонді «Пілігрим». До цього моменту на дітей із ВІЛ-позитивним статусом оформлювалося лише опікунство.

Леоніда Ушкалова, знаного харківського медієвіста, можна слухати годинами — настільки дивовижним видається його погляд на українську літературу, в якій кожний письменник є продовжувачем традицій попередників. У науковому доробку професора кафедри української літератури Харківського національного педагогічного університету імені Г. Сковороди, доктора філології, — грунтовні і таки неповторні (пригадую, як студентка Києво-Могилянської академії приїздила до Харкова у пошуках «хоч чогось із Ушкалова») розвідки з історії української словесності, богослов'я та філософії —«Нариси з філософії Григорія Сковороди» (1993), «Світ українського бароко» (1994), «Григорій Сковорода і антична культура» (1997), «З історії української літератури XVII—XVIII століть» (1999), «Українське барокове богомислення (сім етюдів про Григорія Сковороду)» (2001), «Григорій Сковорода: семінарій» (2004), «Есеї про українське бароко» (2006).
Після кількагодинної розмови з харківським сковородинознавцем я таки зрозуміла, що студенти й близькі Леоніда Ушкалова мають рацію, стверджуючи, що коли так багато років віддати на вивчення життя і творчості Григорія Сковороди, то зовнішньо і світоглядно уподібнюєшся до великого філософа.

Англійці — це нація, яка замість здорового глузду користується правилами «хорошого тону». Цією «кислою» характеристикою нагородили жителів Туманного Альбіону їх вічні критики — французи. Десять років, що минули від дня смерті принцеси Діани, стали і підтвердженням доречності такого дошкульного визначення, і водночас відкриттям нових якостей цілої нації, неочікуваних навіть для неї самої.

Коли українські представники у кваліфікації Ліги чемпіонів — «Динамо» й «Шахтар» — призначили початок своїх домашніх матчів на один і той самий час (19.00 середи), вболівальники неабияк розчарувалися, що не зможуть подивитися обидві зустрічі. Але, зрештою, канали можна перемикати, а ті, хто пішов на стадіон ім. Лобановського або РСК «Олімпійський», мали можливість стежити за ходом двобою в іншому місті за допомогою телефонних повідомлень знайомих або ж зусиллями стадіонної служби.

«...М'яса тепер немає. Появляється м'ясо дуже рідко по жахливо дорогій ціні. В кооперативах нема нічого. Цебто немає ні матерії, ні білизни. Чулок немає ніяких. Мила немає. Ниток немає. Що це означає, ніхто нічого не знає. Правди немає. Всі брешуть один одному, починаючи з верхівки. Брешуть комуністи, брешуть безпартійні. Нема героїв. Нема ідейних, порядних людей. Владу ненавидять всі. Розмінних грошей немає...».

Як ніколи людно було того серпневого дня на вулицях села Моринці Звенигородського району. На батьківщину Тараса Шевченка з'їхався цвіт творчої інтелігенції Черкащини: письменники, художники, журналісти, священики, працівники культури та освіти області, знані політики. А також відповідальні за гуманітарну сферу представники влади всіх рівнів. Відбулися збори адміністративного та гуманітарного активу області — чи не перший такого роду форум на Черкащині.

Красивим словом «кон'юнктива» медики називають тонку прозору плівку, яка захищає очне яблуко від пересихання, а також від потрапляння бактерій, вірусів, порошинок, смітинок та іншої дрібноти. Утім прозорою та блискучою плівка залишається тільки у здоровому стані. Коли в кон'юнктиві виникає запалення, вона червоніє, набрякає, свербить і всіляко заважає окові виконувати свої безпосередні функції. Людині починає здаватися, що їй за повіки насипали піску, який не вимивається водою. З очей ллються сльози, а часом навіть гнійна рідина, яка під ранок підсихає і намертво склеює вії. Клінічна картина може ускладнитися загальною слабкістю, головним болем та підвищеною температурою. За сприятливих умов кон'юнктивіт можна вилікувати за 5 днів, за несприятливих — отримати хронічне запалення слизової ока. Наша розповідь — про те, що треба робити, аби не прокидатися вранці зі «склеєними» віями, не позирати навколо червоними, наче у кролика, оченятами, і не витрушувати з «дзеркал душі» неіснуючий пісок.

Медиків із лікарні Ріо Хортега (Іспанія) неабияк стурбовали п'ять випадків серйозних алергійних реакцій, які виникли в людей після вживання вина або виноградного соку. Як повідомляють «Медновини», у трьох пацієнтів почервоніло обличчя й набрякли губи, в одного проявилися симптоми, які нагадують астму. П'ятий пацієнт узагалі ледь не помер від найнебезпечнішого прояву алергії — анафілактичного шоку. Зрештою все закінчилося добре — пацієнтів вилікували й відпустили додому. Однак лікарі були збентежені — вони ніяк не могли встановити причину алергії. За допомогою серії тестів медики відкинули найбільш імовірні варіанти алергенів. За словами керівника дослідження Алісії Арментії, ані екстракт винограду, ані білок яйця (його іноді додають у вино в процесі виготовлення) алергійної реакції у пацієнтів не викликав.

Кругообіг театрального життя у природі відбувається за принципом «то пусто, то густо». У результаті чого палкі шанувальники театру змушені або ж нарікати на задовгість «мертвого сезону», або ж переживати з приводу великої кількості прем'єр, передивитися які просто не встигаєш... Зараз у нас період «міжвладдя», за кілька днів починається новий театральний сезон. Зателефонувавши до київських театрів, ми дізналися, що театрали й цього року матимуть приємний клопіт із «триманням руки на пульсі прем'єр» — сценічне мистецтво зразка 2007/2008 років обіцяє бути активним, цікавим та... несподіваним.