Наприкінці жовтня Новоайдарський райсуд розглянув справу зі звинувачення 33-річного луганчанина Володимира Д. у спробі контрабанди валютних коштів у великих розмірах. Точніше, навіть у рекордних. Коли 15 серпня минулого року валютного контрабандиста затримали на російському кордоні, в тайнику його машини оперативники облуправління СБУ знайшли 1 млн. 940 тисяч доларів США і 7 млн.216 тис. російських рублів! Такої «здобичі» правоохоронці регіону ще не впольовували.

Днями кореспонденту «УМ» про це повідомив Михайло Олександрович, дідусь Юлії Бондаренко. Однак інцидент не вичерпано, бо у Шевченківському райвідділі міліції Запоріжжя начальник карного розшуку Андрій Ванденко знову підтвердив: «Кримінальну справу порушено. За фактом. З підозрюваним Горбачовим була проведена бесіда і його відпустили».

Повідомлення, що надійшло кілька днів тому до чергової частини Пісочинського райвідділу міліції Харківської області, НП не віщувало. Мешканець селища Райоленівка скаржився, що якісь «бічугани» вкрали його металеві баки й ховаються у будинку неподалік. Здавалося, що для того, щоб вгамувати «металістів», достатньо кількох співробітників карного розшуку та дільничних інспекторів. Але усе виявилося інакше.

Багато сіл довелося побачити за свою журналістську кар’єру, але такого глухого села на Закарпатті я ще не видів. Як відомо, найзахідніша область України має найкращі демографічні показники в дер­жаві. Тут рівень народжуваності досі перевищує рівень смертності. Кількість розлучень удвічі менша за загальноукраїнську. Але й у цьому благодатному краю є села, які вимирають. І картини цього безповоротного згасання потрясають не менше, ніж у Поліссі чи на Донбасі.

Українська історія останніми роками впевнено виходить на державний і навіть міждержавний рівень. Уперше темою особливої уваги керівництва країни стали страшні й величні віхи на шляху до свободи — Батурин, Крути, Голодомор, Великий терор, УПА, рух за права людини українських дисидентів. Нарешті, національною заповідною територією стали Биківнянські могили. Почав діяти Український інститут національної пам’яті. Постало питання загальнодержавного реєстру імен загиблих від Голодомору 1932—33 років. Починає вимальовуватися гідний пам’ятник жертвам геноциду. Уперше на державному рівні вшановано вояків Української Повстанської армії, а головнокомандувачу УПА Роману Шухевичу посмертно присвоєно звання Героя України. Українці давно прагли цього, боролися за це і гинули, поодинці й організаційними чи місцевими спільнотами намагалися докричатися до світу й нагадати йому правду про свій народ. І час прийшов! Обраний народом Президент вольовим зусиллям вивів національну пам’ять на найвищий щабель державних цінностей.

Ізраїльська газета «Гаарец» за тиждень до початку візиту Президента України Віктора Ющенка до Тель–Авіва (триденний візит заплановано на 14 листопада) повідомила, що заклик визнати сталінський Голодомор в Україні актом геноциду залишиться без відповіді, Кнессет не підтримає таку ухвалу. Ізраїль не хоче псувати стосунки з Росією, яка не визнає злочином спричинений більшовиками Голодомор. Ясна річ, офіційно цю статтю влада Ізраїлю не коментує.

Вдала реклама запам’ятовується. Невдала, щоправда, теж. І навіть згодом надійно осідає в народному гуморі. А чи багато ви пам’ятаєте соціальної реклами? Мабуть, у пам’яті одразу спливуть «Кохайтеся! Країні не вистачає футболістів» або «Мамо, чому я помер»? Ось, власне, і все. Для пошуку свіжих і оригінальних ідей і влаштовують уже втретє Національний фестиваль соціальної реклами. Стартує він 30 листопада в столичному готелі «Київський».

Два місяці тому на волю вийшов один із винуватців Скнилівської трагедії — колишній командир авіаескадрильї підполковник Юрій Яцюк, засуджений у 2005 році до п’яти років позбавлення волі. Ще 11 вересня 2007 року Кагарлицький районний суд Київської області, розглянувши справу Яцюка, виніс ухвалу — замінити частину терміну, що залишився, двома роками виправних робіт зі щомісячним відрахуванням 10 відсотків заробітку в дохід держави.

На наступний день після сенсаційного скандалу із затриманням в Європі групи осіб, яка займалася виготовленням порнографічної продукції за участю українських підлітків, Міністерство внутрішніх справ України таки відповіло на закид Європолу про недобросовісну співпрацю у цій справі. Проте повідомлення для ЗМІ настільки заплутане, незрозуміле й далеке від суті справи, що складається враження, ніби писали його не для інформування громадськості, а з метою викрутитися з обвинувачень у непрофесійності. У МВС зазначають, що в повідомленні Європолу не йдеться про причетність до виготовлення відеофільмів сексуального характеру саме українських дітей. Якщо це дійсно так, то постає питання, як неповнолітні діти–іноземці потрапляли в Україну для зйомок, адже європейські правоохоронці чітко заявили, що кіностудія, де знімалися порнофільми, розташована саме в нашій країні.

Сьогодні у світі всі успішні авіаційні програми реалізуються на основі широкої міжнародної кооперації. Таких прикладів можна багато навести. У цьому контексті дивним виглядає інформація, розповсюджена у вітчизняних ЗМІ і підтримана деякими посадовими особами держави, про те, нібито передача проектно–конструкторської документації на серійний випуск новітнього пасажирського лайнера Ан–148 у Росію, на Воронезьке акціонерне літакобудувальне товариство, позбавить Україну значної частини доходів і стане гальмом для виробництва цього літака на наших теренах.