Перед 30 вересня кожну заяву від громадянина України, який має намір голосувати на дому, ретельно вивчатиме окружна виборча комісія. Таке рішення затвердив Вищий адміністративний суд України. Раніше аналогічний вердикт ухвалив окружний адміністративний суд, а от Центральна виборча комісія спочатку оприлюднила постанову за номером 100 (від 13 серпня цього року), якою дозволяла електорату обходитись самою лише заявою — без обгрунтування її та дослідження причин. Опозиція розцінила такий крок як шлях до масових фальсифікацій й вимагала скасування постанови ЦВК. Що, власне кажучи, і відбулося — спочатку у суді першої інстанції, а на вихідних — й у Вищому адміністративному суді. Рішення цього суду є остаточним і подальшому оскарженню не підлягає.

35 відсотків громадян нашої держави переконані, що за шістнадцять років Україну вперше очолив достойний Президент. Такі дані оприлюднив голова правління Центру соціологічних досліджень «Соціовимір», директор Міжнародного інституту демократій Сергій Таран. Удвічі менше громадян — 16 відсотків — висловили думку, що непоганим лідером був Леонід Кучма. На один відсоток більше — у першого глави держави Леоніда Кравчука.

Коли вся країна відзначала День незалежності, кримські рятувальники аж 22 рази виїжджали на гасіння пожеж. Здебільшого горіла висохла трава у степових і лісова підстилка у гірських районах півострова. Причина займання — неймовірна спека і людська безпечність. Наймасштабнішим у той святковий день виявилось загорання на площі 9,5 гектара в районі плато Ай-Петрі, що належить Куйбишевському лісництву. Проте завдяки злагодженим діям рятувальників МНС та робітників місцевого лісгоспу вдалось повністю локалізувати розповзання небезпечного верхового вогню.

Наша земля щедра на храми, головні з яких носять грецьку назву лавра. В перекладі з мови еллінів «лаврос» означає широкий, багатолюдний, себто важливий. Найбільш відомі два лаврських монастирі: Києво-Печерський та Почаєвський. Ці святині навіть у часи радянської безбожності діяли як духовно-культурні осередки. Однак існує ще одна визначна лавра, якій судився нелегкий талан, схожий до долі самої України — гоніння, розорення та воскресіння. Сьогодні, на свято Успіння Богородиці, наша розповідь про велику святиню Галичини, один iз найбільш старовинних монастирiв Русі, перлину УГКЦ — Свято-Успенську Унівську лавру.
Їхній день починається, коли весь світ ще тотально спить. Глуху дрімоту, здається, порушують лише нечастий собачий гавкіт сусіднього села та монотонне дзюрчання цілющого джерела. Але за дверима невеличкої кам'яної церкви брат-ключник уже «будить» ікони, запалюючи перед ними лампадки. Храмовий простір тоне в таємничому напівмороку й тиші. Ще мить, і він сповниться шурхотом ряс — братія чинно зійдеться на утреню.

Трагічно закінчилася праця на будівництві в Іспанії для українського заробітчанина Степана Рошкова. Він загинув, упавши з півтораповерхової висоти. Результати обстеження тіла львівськими судмедекспертами вражаючі — у тілі заробітчанина відсутні нирки та серце. Разом із цинковою труною дружина Ольга Рошкова отримала суперечливі документи про смерть та обстеження чоловіка. За одними довідками, він помер від серцевого нападу ще до падіння з риштування, а за свідченнями іспанських судмедекспертів — через добу після падіння. Рішення про повторне обстеження тіла у Львові Ольга прийняла після того, як іспанська сторона дуже наполегливо радила їй не перевозити до України тіло чоловіка, а провести кремацію в Іспанії.

Україні вже шістнадцать років! Позаду — подолання незграбності перших крокiв, дошкульних «хвороб зростання»... Межею «підліткових» бажань у загальнодержавному масштабі стає гідний і презентабельний вигляд... Для кожного народу «фасадом» держави є її герб. Предмет нашої національної гордості, наш головний символ — тризуб, так званий малий герб. На великий Україна ще не спромоглася. А історія малого герба — непроста й повчальна...

По завершенні минулорічного фесту заангажовані запорізькі ЗМІ оприлюднили купу упереджених матеріалів щодо ледь не аморальності заходу (нагадаю, що його співорганізаторами виступили Міністерство сім'ї, молоді і спорту, МВС та Центр дослідження політичних цінностей Олеся Донія). «Про махновське свято, що відбулося без махновців», «Столичний пісатєль Лесь Подєрєвянскій шокіровал гуляйпольцев», «Такого фестивалю у Гуляйполі більше не буде» — невеличка дещиця заголовків з обласних газет. Нестандартне дійство справдi не вписувалося у «совкове» мислення далеких від мистецьких ноу-хау посадовців і пересічних громадян. Саме тому, нагадаю, ледь не зірвалася акція «Томатний лідер нації»: з усіх облавків і ринків Гуляйполя несподівано зник необхідний атрибут — помідори, і їх довелося терміново звозити з навколишніх сіл!.. Тому усі бажаючі таки змогли хвацько жбурляти помідорами у вивішені півдюжини портретів лідерів українського бомонду (найбільше «пострілів» дісталося торік намальованому Віктору Януковичу)... Надто багато публічних претензій висловили ретрогради щодо боді-арту, виступу Леся Подерв'янського...

«Це до конкурсу «Козацькому роду нема переводу» діти робили», — каже відома майстриня, вчителька та директор школи Марія Пікуш, показуючи настінну «колекцію» малюнків своїх учнів. Зі стін на нас дивились не тільки традиційно петриківські рослинні орнаменти — за нами уважно спостерігали запорізькі мужі. У обласному конкурсі, який проходив у Дніпропетровську, журі розглянуло понад чотири сотні дитячих малюнків, і тільки сто тридцять було відібрано для експозиції. «З них дванадцятеро (у порівнянні з іншими школами це найбільше) — з нашої Петриківської художньої школи. А один із хлопчиків і нагороду отримав», — з радістю і захопленням в очах каже Марія Іванівна. А поруч із запорожцями — ще й здивовані, а подекуди й кумедні звірята. Як виявилось, це було особливе завдання — зобразити якусь тварину засобами петриківського розпису. Дітей ніколи не обмежують темами, а також заохочують до їх творчого вирішення, так прищеплюючи любов до розпису.

Сьогодні (23 серпня) на екрани України виходить американська стрічка «Ультиматум Борна», яку зняв британський режисер Пол Грінграсс. Цей напружений та драматичний трилер є екранізацією останньої частини трилогії американського письменника Річарда Лудлума (1927—2001). Лудлум належав до найбільш вдалих авторів пригодницького жанру. 29 написаних ним романів-трилерів розійшлися у світі на 32 мовах загальним накладом більше 210 млн. примірників. Частина його творів екранізована у вигляді фільмів та міні-серіалів. Найбільш вдала трилогія письменника — «Особистість Борна», «Перевага Борна» та «Ультиматум Борна» — була вперше екранізована 1988 року у вигляді відомого і нашим телеглядачам двосерійного телефільму з актором Річардом Чемберленом у головній ролі. Лише в це десятиліття на захоплюючу трилогію Лудлума звернув увагу Голлівуд. Українські шанувальники пригодницького кіно вже мали нагоду переглянути перші два фільми трилогії, які мали такі ж назви, що й літературні першоджерела. Тепер — черга третього, заключного. У всіх трьох частинах роль головного героя виконує популярний голлівудський актор Метт Деймон. Подаємо фрагменти інтерв'ю з ним стосовно кожної з трьох частин стрічки.

Відвідувачів кінотеатрів нерідко переслідує невловиме відчуття нереальності того, що відбувається на екрані. Йдеться не про колізії фантастичних бойовиків чи комедійних історій, а про «кіношні» стосунки головних героїв. Іноді так і хочеться сказати: «Ну не віриться, що він її кохає!» Як повідомляє «Кореспондент», кінорекламна компанія «Перл енд Ден» вирішила систематизувати ці враження глядачів і оприлюднити список найменш переконливих екранних парочок.