Сьогодні (23 серпня) на екрани України виходить американська стрічка «Ультиматум Борна», яку зняв британський режисер Пол Грінграсс. Цей напружений та драматичний трилер є екранізацією останньої частини трилогії американського письменника Річарда Лудлума (1927—2001). Лудлум належав до найбільш вдалих авторів пригодницького жанру. 29 написаних ним романів-трилерів розійшлися у світі на 32 мовах загальним накладом більше 210 млн. примірників. Частина його творів екранізована у вигляді фільмів та міні-серіалів. Найбільш вдала трилогія письменника — «Особистість Борна», «Перевага Борна» та «Ультиматум Борна» — була вперше екранізована 1988 року у вигляді відомого і нашим телеглядачам двосерійного телефільму з актором Річардом Чемберленом у головній ролі. Лише в це десятиліття на захоплюючу трилогію Лудлума звернув увагу Голлівуд. Українські шанувальники пригодницького кіно вже мали нагоду переглянути перші два фільми трилогії, які мали такі ж назви, що й літературні першоджерела. Тепер — черга третього, заключного. У всіх трьох частинах роль головного героя виконує популярний голлівудський актор Метт Деймон. Подаємо фрагменти інтерв'ю з ним стосовно кожної з трьох частин стрічки.
— Після надзвичайно вдалих ролей у фільмах «Розумник Вілл Хантінг» та «Талановитий містер Ріплі» у тебе мав бути невдалий період. Чи роль у фільмі «Особистість Борна» врятувала тебе?
— Так, це була неймовірна нагода. Я мав багато місяців «засухи», впродовж яких не отримував жодних пропозицій. А після прем'єри фільму «Особистість Борна» я проснувся в понеділок iз 30 пропозиціями ролей. Моя кар'єра знову набрала обрисів, про які я мріяв. Колись ця смуга везіння скінчиться, але на моїх умовах.
— Тебе відібрали на роль Борна з огляду на фізичну схожість iз літературним персонажем чи з урахуванням твого акторського досвіду?
— Даг Лаймен (режисер «Особистості Борна») відважився взяти мене на цю роль передусім з огляду на мою зовнішність. Цілком очевидно, що головний герой має за своїми плечима якусь історію, якесь темне минуле. У людей, які дивляться на мене, зазвичай не складається таке враження. Готовність виглядати людиною з минулим досягається фізичними та психологічними зусиллями. Тому ми працювали над моєю зовнішністю в напрямку досягнення достовірності. Найгірша річ, яка може трапитися з хорошим фільмом, що головний герой не є достовірним, і це постійно відштовхує глядачів від фільму. Дагу спали на думку певні прийоми під час перегляду боксерського матчу по телебаченню. Йому дуже сподобалося, як рухаються боксери. В їхнiх рухах присутні прямота, безпосередність, ефективність та безпека. Тому я боксував упродовж шести місяців перед зйомками. Це допомагає рухатися відповідним чином серед людей. Достовірність героя — це дуже делікатна річ, і вона досягається завдяки сумі багатьох інших чинників. Я багато тренувався у поводженні зі зброєю, щоб досягти ефекту, коли пістолет є продовженням руки мого героя. Єдиний спосіб досягти цього — ставати у вихідну позицію та вправлятися зі зброєю упродовж сотень годин, щоб досягти такого стану, що ти вже не думаєш про зброю, що вона ніколи не буде скерована проти того, кого ти не хочеш скривдити.
— Темою фільму «Перевага Борна» є помста. Чи важко було виконувати роль героя, який думає винятково про помсту?
— Дійсно, на знімальному майданчику я не мав жартiвливого настрою.
— Чи повторна робота над роллю Джейсона Борна вимагала від тебе якихось особливих приготувань?
— Я прагнув, щоб мій герой був якомога природнішим. До зйомок готувався так, як і до першої частини: зайнявся боксом, східними видами бойових мистецтв. Я хотів бути в хорошій фізичній формі. Я також відвідував курси водійської майстерності, оскільки у фільмі є важлива сцена автомобільних перегонів.
— Частина зйомок відбувалася в Москві. Чи сподобалося тобі це місто?
— Іншого такого міста не знайти на землі. Я провів у Москві лише чотири дні, але для мене це було незабутнє переживання. Я зростав у період «холодної війни», тому, стоячи на Краснiй площі, почувався особливо збудженим. Я навіть зателефонував звідти до свого батька. В мене також залишилися милі спогади про працю з російською знімальною групою. Чудові люди, дуже дружні.
— Ти перевершив самого себе. Новий фільм — однi безкінечнi перегони.
— На мою думку, «Ультиматум Борна» вийшов навіть вдалішим, ніж «Перевага Борна». Бо, в іншому випадку, який сенс був його знімати?! В стрічках про Борна обов'язково повинні бути такі сцени, адже глядач очікує на них! Не приховую, ми роздумували над тим, щоб в «Ультиматумі» обійтись без гонитв, але де там! Ми чудово розуміємо, що глядачі йдуть у кіно саме задля них. І намагаємося, щоб вони органічно виростали з сюжету, а не були лиш добіркою трюків.
— Останній Джеймс Бонд у виконанні Деніела Крейга чимось схожий на твого Борна.
— Можливо, але між Бондом та Борном, я вважаю, взагалі немає нічого спільного. Джеймс Бонд — дитя імперіалізму та «холодної війни». Йому що «Мартіні» пити, що людей вбивати — все одно. І хоча письменник Роберт Лудлум вигадав Джейсона Борна також у роки «холодної війни», мій герой не такий. І, потім, Бонд є вихідцем із вищих суспільних прошарків, а мій Борн — простий хлопець. Ні, ні, вони просто фундаментально не схожі. Навіть якщо творці фільмів про агента 007 скопіюють і наші постери, і наші бойові сцени, то сприйняття публікою цих героїв не зміниться.
— Темою твоїх останніх фільмів — і «Фальшивої спокуси» (режисерська робота славетного актора Роберта де Ніро. — Авт.), і серіалу про Борна — є корупція в ЦРУ. Методи цих хлопців не зазнають змін упродовж багатьох років. А ти особисто почуваєшся в безпеці?
— Інколи. Але головне питання, яке стоїть тепер перед усіма нами в зв'язку з ситуацією з тероризмом, усе ж полягає в іншому. На що ми готові піти задля власної безпеки? Якими принципами поступитися? Можливо, я особисто чимось і пожертвував би. Але я впевнений, що тортур, до яких надалі вдаються ці хлопці, бути не повинно. Я спілкувався з фахівцями підрозділу «Дельта Форс», і навіть вони проти: цей спосіб уже давно не спрацьовує. Ті, кого піддають тортурам, все одно нічого не розповідають. Це і безчесно, і непрактично. Вважаю, що більшість людей не бажали б, щоб їхня безпека досягалася такою ціною.
— Чому ти навчився, роками виконуючи роль убивці, який втратив пам'ять?
— Якщо говорити про часові рамки, то трилогiя про Борна з'явилася в проміжку п'яти років, але на їхні зйомки я витратив сім років мого життя. У моїй кар'єрі немає іншої ролі, яка мала б такий великий вплив на моє життя. Хіба що роль у стрічці «Розумник Вілл Хантінг», та й то з огляду на те, що вона витягнула мене та мого приятеля Бена Аффлека з повної невідомості.
Метью Пейдж Деймон
Народився 8 жовтня 1970 року в місті Кембрідж, штат Массачусетс, США, в родині податкового інспектора. Після розлучення батьків, коли хлопчику було два роки, його мати, Ненсі Карлссон-Пейдж, викладачка колледжу фінського походження та ліва інтелектуалка за переконаннями, переїхала жити разом iз Меттом та його старшим на три роки братом Кайлом (тепер скульптор) до комуни, в якій заохочувалося заняття мистецтвом. Метт iз дитячих років захопився театром. У 18 років виконав першу невелику роль у фільмі «Містична піца». Навчався на факультеті англійської мови та літератури , але залишив ВУЗ з огляду на те, що його роль у воєнній драмі «Хоробрість під вогнем» заслужила увагу критиків. Гонорар Деймона за одну кінороль становить 10 млн. доларів. На цей час знявся вже в 40 художніх фільмах. Випускною роботою в університеті мала стати повість «Розумник Вілл Хантінг». Деймон разом зi своїм приятелем з дитинства Беном Аффлеком 1997 року переробили її на сценарій однойменного фільму і отримали за нього по «Оскару». З цього часу розпочалася зоряна кар'єра Метта Деймона. Актор з 9 грудня 2005 року одружений з аргентинкою Лючіаною Баррозо, яка має дев'ятирічну доньку вiд попереднього шлюбу. Минулого року у них народилася друга донька — Ізабелла Деймон.
У Нью–Йорку відбулася одна з найулюбленіших подій шоу–бізнесової тусовки — церемонія вручення премії MTV Video Music Awards, заснованої найпопулярнішим музичним телеканалом у світі. Уперше подію такого масштабу організували в Брукліні, і незважаючи на «непрестижний» статус цього району, дійство було справді вражаючим. >>
Цілком можливо, що за кілька років світ перестане асоціювати Ольгу Куриленко винятково з дівчиною Бонда: сьогодні вона задіяна у кількох проектах всесвітньо відомих режисерів, що дає їй надію вийти за рамки образу статичної красуні. Сміливо припускаю, що у майбутній біографії актриси буде глава, в якій описуватиметься, що змінити амплуа їй дозволила робота у фільмі дебютантки Міхаль Боганім «Земля забуття» (картина виходить на екрани кінотеатрів України 26 квітня): Ольга грає молоду жінку, яка не може забути про трагедію, що сталася в її житті під час вибуху на ЧАЕС. Актриса сама вийшла на проект маловідомої режисерки. «Від когось Ольга довідалася, що існує сценарій фільму про Чорнобиль, і зацікавилася ним, — розповідала в інтерв’ю «УМ» Міхаль. — Оскільки я знімала до цього документальне кіно, то мені не йшлося про те, щоб залучити до роботи над фільмом відомих акторів. Але коли зустрілася з Ольгою і поговорила з нею, то зрозуміла, що вона підходить на цю роль».
Незважаючи на те, що українка працює з такими великими, як Деніел Крейг, Терренс Малік, Том Круз, їй вдається залишатися «земною». «Особливі прикмети» цієї знаменитості: скромність, виваженість, працьовитість. Хоча, можливо, у майбутньому ми дізнаємося про недитячі інтриги, завдяки яким, а не лише екзотичній красі, Куриленко пробиралася на вершини Голлівуду, проте в інтерв’ю «УМ» Оля постала саме такою. За її словами, вона не потребує «зіркової свити»: у неї немає менеджера, асистента, водія, публіциста. «Свою кінокар’єру я будую сама. Для простої поради мені достатньо мого асистента», — стверджує Куриленко. >>
Лікарі, які робили розтин тіла співачки Уїтні Х’юстон, виявили в її легенях воду. Така остання новина із закулісся раптової смерті американської зірки поп– та соулмузики. >>
Цьогорічна, 58–ма, церемонія вручення найвищих американських музичних нагород «Греммі», яка відбулася в Лос–Анджелесі у ніч із неділі на понеділок за київським часом, пройшла під знаком жалоби. Напередодні у своєму готельному номері була знайдена мертвою славетна співачка Уїтні Х’юстон, яка мала виступити на цій церемонії, тож вечір фактично перетворився на вшанування її пам’яті. Спершу організатори навіть думали взагалі скасувати захід, але родина Х’юстон попросила цього не робити. Проте в програму церемонії було внесено зміни. >>
Цьогорічна, 83–тя, церемонія нагородження премією Американської кіноакадемії виявилася чи не найбільш передбачуваною з початку сторіччя. В усіх головних номінаціях «Оскар» отримали фаворити, та й решта переможців критиків не здивували. >>
Змагання, в тому числі й музичні, привабливі несподіванками. Цьогорічне «Євробачення» подарувало дуже симпатичний «сюрприз»: перемогу звичайної німецької дівчини, вчорашньої школярки, яка, не маючи змоги похвалитися вокальними даними чи особливим музичним талантом, підкорила Європу своєю щирістю і простотою. Німеччина стоїть на вухах і носить Лєну Майєр–Ландрут на руках, продюсер на хвилі цієї ейфорії пропонує відправити її на «Євробачення» й наступного року, а сама тріумфаторка зітхає: мовляв, усе це приємно, але коли ж їй тепер навчатися? >>
