На церемонії закриття кінофестивалю «Молодість» його художній керівник Андрій Халпахчі влаштував для глядачів невеличкий сповідальний сеанс, під час якого зізнався, що зазвичай упродовж фестивального тижня він подумки підганяє події. Мовляв, дуже багато роботи, і хочеться, щоб усе швидше закінчилося. Але цього року пана Халпахчі охопили протилежні емоції. «Все настільки цікаво і добре, що не хочеться, щоб фестиваль завершувався», — розчулено зізнався він. І Андрія Яковича зрозуміє кожен, хто останню декаду жовтня провів разом із «Молодістю». Проблемою №1 для учасників та гостей кінофоруму стала рекордна кількість фільмів — 400 (цей показник на «Молодості» був зазвичай удвічі меншим). Фільми в кінотеатрі «Київ» показували цілодобово, причому одночасно у різних залах (плюс покази в інших кінотеатрах). Тож переглянути все, навіть якщо припустити, що тиждень можна обійтися без сну, не було ніякої можливості. Втім і побаченого вистачить для того, аби зрозуміти: що–що, а криза середнього віку «Молодості», якій уже 37, не загрожує. Бо на цей фестиваль з’їжджаються режисери, які в «Молодості» бачать оту алегоричну точку опори, завдяки якій вони планують перевернути увесь світ.

Скандальний канадський режисер Девід Кроненберг у тілесних метаморфозах із психологічними трилерами «Муха» (1986) і «Екзистенція» (1999) пройшов Крим, Рим і мідні труби. Здається, що він знає все про те, як можна познущатися з тіла і як його перетворити до невпізнанності. Картина «Порок на експорт» (2007), яка ввійшла в програму Фестиваль фестивалів на «Молодості», підкупила глядача іменем режисера і головним призом у Торонто. Квитків на вечірній сеанс не було ще з обіду. Всіх цікавило, що ж із цього разу втяв мастак жаху Кроненберг. Загалом, фільм — про російську мафію в Лондоні, про закони їхнього королівства, ритуальні вбивства і зіткнення чорного світу з білим.

25 жовтня Київська міська рада таки передала УПЦ Московського патріархату в безкоштовне користування церкву Спаса на Берестові. Упродовж кількох тижнів перед цим найшанованіші постаті нації і широка громадськість міста вимагали не робити цього і залишити давньоруську пам’ятку, не пристосовану для богослужінь, у підпорядкуванні Національного Києво–Печерського історико–культурного заповідника. Міністерство культури і туризму України, яке 7 вересня надіслало до столичної міськради свою письмову згоду на те, щоб передати пам’ятку Києво–Печерській лаврі, на прохання городян 12 жовтня відкликало цей дозвіл. А 18 жовтня на сесії Київради створили комісію «для детального вивчення ситуації» довкола храму, до складу якої увійшов директор заповідника Сергій Кролевець, голова Державної служби з питань культурної спадщини Микола Кучерук і депутати Київради.

Судячи з усього, скульптура була міцна. Принаймні очевидці стверджують, що під натиском потужної техніки вона довго не здавалася. Тому й спромоглися знести тільки верхню частину — власне скульптуру Тараса Шевченка на повен зріст, а осиротілий п’єдестал так і залишився стояти на місці. Цікаво, що у справі замішані не таємничі вандали, а... Самарська райдержадміністрація міста, за рішенням якої і знесли скульптуру. У відділі охорони пам’яток Дніпропетровського обласного центру охорони історико–культурних цінностей стверджують, що пам’ятник був виготовлений з гіпсу, тож із часом став виглядати жалюгідно. Проте неважко пересвідчитися, що скульптура була виготовлена з бетону, тому так вперто й трималася. Та й як вона, гіпсова, могла б простояти протягом півстоліття?

Суперечлива інформація про аварію на шахті імені 50–річчя СРСР у Краснодоні нарешті прояснилася. Кількість жертв обвалу породи — четверо шахтарів, які отримали смертельні поранення. Як повідомляла «УМ», у неділю пополудні на шахті стався обвал, під який потрапили восьмеро гірників. Чотирьом вдалося вибратися самостійнно, але інші четверо опинилися в «активній зоні» завалу й загинули. Тіло першого загиблого шахтаря підняли ще в ніч із неділі на понеділок, тіло другого — вчора о 4.50 ранку. Шість відділень гірничорятувальної служби намагаються дістатися ще до двох. Простір у шахті обмежений, тож рятувальники все мусять робити вручну.

Нова серія утилізації боєприпасів методом підриву на Рівненському загальновійськовому полігоні призвела до пошкодження будинків у двох населених пунктах Малолюбашанської сільської ради Костопільського району. Тож у день проведення чергової сесії обласної ради кілька десятків мешканців сіл Мала Любаша та Борщівка прийшли до стін Рівненської облдержадміністрації і вимагали зустрічі з її головою Віктором Матчуком. На сесії обласної ради Віктору Матчуку довелося пояснювати: «Коли надійшли перші скарги від жителів навколишніх сіл із приводу вибухів великої потужності, я підписав розпорядження про припинення робіт з утилізації боєприпасів. Потім на місці події працювала спеціальна комісія. Вона визначила оптимальну вагу вибухових матеріалів для одного підриву — 100 кілограмів. А підривала фірма до того й по 600. Тільки за умови підриву не більше як 100 кілограмів я дозволив проводити вибухи. Проте зараз, судячи з ситуації, ЗАТ «Трансімпекс» порушило нашу домовленість. Тому я зараз же підписую розпорядження про припинення вибухів на полігоні до з’ясування всіх обставин».

У ніч на 25 жовтня сталося те, чого боялася і чому намагалася завадити знаменита плавчиня Світлана Бондаренко. Нагород спортивних у багаторазової 36–річної призерки олімпіад і чемпіонатів світу та Європи чимало — донька ж одна. І коли у «бой–френди» голубоокій Юлі почав набиватися 59–річний Валер’ян Горбачов, Світлана та Ігор Бондаренки звернулися до чоловіка з вимогою припинити нелогічні, з огляду на вік дівчини, контакти. Той не зважав на батьківську засторогу і продовжував залицяння, завойовуючи свою потенційну пасію подарунками. Прикметно, що Юля виглядає старше своїх 15–ти, відтак подружжя Бондаренків розуміло, чим це може закінчитися. Про психологічний тиск дорослого чоловіка на неповнолітню доньку Світлана Бондаренко заявила до міліції ще 5 жовтня.

У минулу неділю всесвітньо відомий актор Жерар Депардьє прилетів на день до Києва, щоб узяти участь у закритті кінофестивалю «Молодість». Прилетів із Москви, де в суботу представляв своє вино із замку «Шато де Тіньє», яке відтепер продаватиметься в Росії, і отримував орден Петра Великого І ступеня.

Сумна звістка надійшла з Пряшева, де на 89–му році життя після важкої хвороби у греко–католицькому монастирі померла племінниця Августина Волошина — сестра Володимира.

Слава унікального мистецького закладу знову принесла Пархомівському музею, що у Краснокутському районі на Харківщині, великі проблеми. Днями сюди вдерлися двоє грабіжників із намірами винести картини відомих майстрів живопису і тяжко поранили одного з відомчих охоронців.