У понеділок, 17 вересня, почалося перерахування бюлетенів парламентських виборів 26 березня 2006 року. Перевіряють результати торішнього волевиявлення спеціальні робочі групи, створені регіональними організаціями Блоку Литвина.

Автор цих рядків ще ніколи так сильно не пишався своєю роботою та її впливом на суспільство, як під час вчорашнього засідання Кабміну. Стояв собі непомітно за спинами високих чиновників, слухав уважно, про що веде мову їхній виконувач обов’язків шефа, а від задоволення аж розпирало. Воно ж ніби праця у журналістів проста: перевірив, проаналізував, написав — скромно так, малобюджетно і без пафосу. Інша справа — той же Микола Азаров: особиста охорона, автопарк, кабінети, штат найкращих аналітиків, економістів та експертів. Грошей на оплату цих зубрів макроекономіки йде неміряно, ось і на наступний рік запланували на двадцять п’ять відсотків видатки збільшити. А результат який? Країна вже кілька місяців стогне від того, що зростають ціни на товари першої необхідності, а головна у державі людина, яка на цей процес має активно впливати, довідується про неподобство в останню чергу, випадково і з газети.

Добігає мить примітивних ідеологій — право–лівих, чорно–білих, оранжево–синіх самопоборювань; завершується пора надпримітивних розумінь мети суспільства, людських призначень: тільки собі — і тільки за рахунок ближнього, усіма протизаповідними методами. Попри велику роз’єднаність і навороженість суспільства, попри чорну безвихідь і майже приреченість країни, попри невігластва й райдужні запотьмарива, провідною суспільнодумкою стає — «так жити нестерпно! всі нинішні політпавичі анічим не різняться один від одного; всі негідні! всі вичерпали себе, чути й бачити їх ще десятиліття нестерпно».

На черговому брифінгу начальника Запорізького облуправління міліції Олександра Шмітька генерал висловив традиційне задоволення роботою своїх підлеглих, оперуючи перевантаженою відсотками статистикою. Багато вбивств? Так скоєно ж їх 83, а не розкрито лише чотири — натомість «знайдено кінці» у ще десяти вбивствах минулих років... Масованішим став наступ на наркобізнес: днями у Михайлівському районі міліція знищила майже тонну конопель (їх вартість — близько 1,3 мільйона гривень), прикрито велике наркокубло у запорізькому нічному клубі «Сова»...

Про зникнення чотирирічної дівчинки правоохоронці дізналися лише на спільній нараді дільничних інспекторів міліції та голів сільських рад Долинського району Кіровоградської області. Як пояснив сам сільський голова, про НП йому стало відомо від селян, тоді як сама мати дитини на це не зважала.

Мобільний телефон вже давно не розкіш, а досить доступний засіб зв’язку, тож не дивно, що чим більше мобілок купують собі люди, тим більше їх у них викрадають. Злодії вже давно «не паряться» із гаманцем, в якому невідомо чи є гроші – легше витягнути з кишені мобілку й кілька сотень гривень від перекупників гарантовано.

Цей фестиваль виник на початку 90–х і спершу передбачав популяризацію і аналітику фільмів екстримного, шокуючого спрямування, у першу чергу, жанрово визначених (у ті часи були проблеми з чистотою жанрів). Одначе вже в середині минулого десятиліття з’ясувалося, що фільмів подібного штибу майже немає. Тож поволі фестиваль трансформувався, і нині він, по суті справи, є таким собі оглядом справ на всьому пострадянському кінопросторі...

Два роки тому в «Музеї однієї вулиці» вже була подібна виставка. Директор музею Дмитро Шльонський думав, що на цьому поставить крапку. Але пропозиції придбати нову посмертну маску відомої особистості надходили і надалі. Тому не дивно, що за цей час Дмитро Васильович поповнив свою колекцію ще на 40 екземплярів–оригіналів і перших копій із посмертних масок.

У перший ігровий день найпрестижнішого клубного турніру на поле у складах своїх команд виходили обидва українські легіонери. Однак «Челсі» Шевченка й «Ліверпуль» Вороніна почали виступ у груповому турнірі не надто вдало. І «аристократи», і «мерсісайдці» звели свої матчі внічию, пропустивши першими.