«Я тішуся з того, що ми тут зібралися самі свої», — під цими словами Олександри Коваль готовий підписатися кожен, хто в середині вересня, таємно сподіваючись ще й на бонус золотої львівської осені, купує квиток до Львова і їде на Форум видавців. За п’ять днів на Форумі побачиш більше «своїх», ніж за рік у Києві. Тут зайди хоч у «Синю пляшку» — місць нема, всі «свої» уже сидять, хоч у «Дзигу», хоч у «Ляльку», хоч сядь із свіжою пахучою книжкою біля Нептуна на площі Ринок, і тут «своїх» знайдеш.

«Ялта. Перлина Криму. Щороку мільйони бажаючих відпочити біля моря приїздять сюди оздоровитися...» Приблизно так починався один із фільмів радянської епохи про Південний берег Криму. Віднедавна з цим чудовим куточком України пов’язані й асоціації іншого роду — тут проводиться найпрестижніше на наших автошляхах авторалі, яке знайшло своє визнання і за кордоном.
У 2005 році великий любитель швидкості й ризику, сам у минулому гонщик, президент Федерації автоспорту України Євген Червоненко відновив у Ялті етап чемпіонату України й одразу замахнувся на визнання міжнародного рівня. Нинішній «губернатор» Запорізької області довго не запрягав, і вже торік тут відбувся етап Кубка Європи. За гарну організацію він отримав схвальні відгуки у інспекторів, серед яких був і чотириразовий переможець ралі «Париж–Дакар» фін Арі Ватанен. Тож цього року змаганням суттєво підвищили коефіцієнт — з 2 до 5. Червоненко прагне вдосконалювати гонку, доки вона не отримає статус етапу чемпіонату світу. До речі, глава оргкомітету наголошує, що на ралі не витрачено жодної копійки з державних джерел — усе зроблено на кошти спонсорів і партнерів.

Учора з робочою поїздкою на Черкащині побував Президент Віктор Ющенко: вертоліт глави держави приземлився зранку на стадіоні міста Шпола. Після цього Ющенко разом із «губернатором» Олександром Черевком виїхав до села Лозуватка, на поле сільськогосподарського підприємства з обмеженою відповідальністю «Агро–шанс». У Лозуватці Президента зустріли тамтешні селяни: із приїздом глави держави вони пов’язують завершення будівництва газопроводу зі Шполи до свого села, на що бракує коштів. Президент пообіцяв вирішити цю проблему вже наступного року. «Ми аж повеселішали», — каже жінка середнього віку в гурті селян.

Вибори — процес неприємний і вельми нервовий. І не лише для нас, пасивних поглиначів різнобарвної локшини, яку політики намотують на виборчі вуха, а й для них — активних її «виробників». Адже це тільки на перший погляд наплести сотні міхів гречаної вовни — то так, дурничка. А спробуй кожен день порозказуй про всенародне «благополуччя», дивлячись просто в очі людям, які після сплати всіх комунальних рахунків не можуть нашкребти копійок на пляшку в півтора рази дорожчої, ніж іще місяць тому, олії. І почути у відповідь все, що вони думають про твоє урядування...

Легендарний острів вкотре став «інтернаціонально­кіношним»: у другій декаді вересня у його обійми потрапили запорозькі козаки, євреї й татари… Після зйомок гоголівського «Тараса Бульби» у Кам’янціПодільському і Хотині творча група на чолі з Володимиром Бортком знову заполонила Хортицю. 17 вересня до острівних «окупантів» приєднався народний артист України та виконавець головної ролі Богдан Ступка.
Споруджені в Запоріжжі для героїв кінострічки «Тарас Бульба» козацькі чайки, на відміну, зауважимо, від задіяного історико­етнографічного комплексу «Запорозька Січ», — взимку виявилися «ахіллесовою п’ятою» знімального процесу: човни так протікали, що один із них ледь не затонув!.. Врятовану «водочутливу» чайку витягли на берег острова, де й знімали (на суходолі!) «запливи» одного з козацьких екіпажів. Будь­кому важко навіть уявити, скільки нервових клітин головного режисера й оператора з асистентами пішло на маскування фальшивих епізодів!

У гаражі в Сергія Васюри, мешканця села Іваньки Чигиринського району Черкаської області, як і в кожного чоловіка, про якого люди кажуть, що «в нього — руки на місці», чимало різних інструментів. Коли дивишся, як вправно та швидко цей молодий чоловік ними працює, то розумієш, що він справді майстер на всі руки — Сергій і «болгаркою» шматок залізяки відріже, і пилкою дровиняку перепиляє, і електрозваркою арматуру з’єднає. Тільки вся річ у тім, що в нього немає правої руки, а на лівій — тонкій 30–сантиметровій кисті — лише два пальці. Цією крихітною рукою він може електровимикач вимкнути, сигарету взяти, двері відкрити. У Сергія є протези рук, що їх зробили йому в Києві кілька років тому. Але він до них так і не звик, тож сховав на горище.

Чуткам про черговий «витік радіації» з–під нещільного «ковпака» над Чорнобильською атомною станцією, які періодично поширюються серед активних громадян, схоже, вирішили покласти край. А заодно й локалізувати проблему, яка з часом таки набувала гостроти: саркофаг будували ще за радянськими технологіями, та й понад двадцятиліття, що минуло від початку його експлуатації, — термін для такого об’єкта чималий.

17 вересня Бердянськ завершив кількаденний марафон урочистостей з нагоди свого 180–річчя. Десятки бігбордів і сіті–лайтів пропагували місто і його не лише курортні принади; вітрильна регата і турнір із стрітболу, пивний фестиваль і фестиваль сала, карнавальна хода і «Богатирські ігри», десятки концертних майданчиків із лазерним шоу і виступом групи «неАнгели»...