У суботу на схилах Днiпра навпроти Аскольдової могили вандали спаплюжили мiсце пам’ятi Голодомору — Калиновий гай. Вони повиривали таблички, зроблені у вигляді надгробних хрестів, на яких було вказано назви сіл, що вимерли вiд голоду в 1932—33–х роках. Таблички величезною купою зловмисники поскидали неподалiк на смітнику.

У Тальному на Черкащині вирішили вшанувати відразу чотирьох українських гетьманів — Богдана Хмельницького, Івана Мазепу, Байду Вишневецького та Петра Дорошенка. У пам’ять про відважних борців за волю України в центрі затишного міста встановлять монумент. Зведуть його спонсорським коштом.

Майстри дотепних футбольних афоризмів та зірки прес–конференцій. Мабуть, українські вболівальники багато віддали б за те, щоб побачити й почути словесну дуель тренерів Ігоря Гамули та Віталія Кварцяного. Але спортивна доля постійно розводить двох найбільш імпульсивних наставників по різних лігах. І варто було Кварцу минулого року повернути «Волинь» до прем’єр–ліги, як «Закарпаття» Гамули опустилося до нижчого дивізіону. А у квітні Ігор Гамула взагалі подав у відставку з поста головного тренера закарпатців, і відтоді не отримав жодної гідної пропозиції від українських клубів. Днями цей фахівець повернувся до Росії, де він є не менш популярним та відомим. Гамула приїхав до Ростова–на–Дону — із тамтешнім СКА пан Ігор свого часу здобував Кубок СРСР ще як гравець. Новоспечений працівник тренерського штабу ФК «Ростов» радо погодився прокоментувати для «України молодої» останні зміни у своєму житті.

Попри те що офіційно Валерій Кришень завершив свою мотоциклетну «кругосвітку» 23 червня на Контрактовій площі Києва, звідки стартував у серпні минулого року, фінальною її «крапкою» стало повернення до батьківського дому в селі Світлогірському Кобеляцького району. Тож минулої п’ятниці його зустрічали на Полтавщині, як справжнього героя. Спочатку в Кременчуці, де в одному з вишів навчався майбутній мандрівник, а потім — у рідному селі.

25 квітня виповнилось б 100 років відомій вишивальниці, Герою України Вірі Роїк. Ще минулого літа пані Віра при доброму, як на її вік, самопочутті зі своїми рідними й ученицями будувала плани щодо відзначення свого майбутнього ювілею. На традиційний День міста тодішній мер Геннадій Бабенко привселюдно вручив їй нагрудний знак і посвідчення почесного громадянина Сімферополя. На жаль, 6 вересня у власній квартирі від раптового запоморочення Віра Сергіївна впала і зламала стегно. Її доправили до лікарні. На хірургічне втручання місцеві медики не відважились. Це остаточно підточило життєві сили великої майстрині, певен її єдиний 72–річний син Вадим Роїк. З жовтня 2010 року Віри Сергіївни не стало...

Із Вадимом Михайловичем автор цих рядків зустрівся у сімферопольському Будинку художника. Там саме відкрилась виставка «Український рушничок», присвячена життю і творчості «кримської полтавки», як себе називала сама Віра Роїк.

З усієї України перший підкорювач космосу бував лише в Криму — тренувався на полігоні під Феодосією, працював у Євпаторії, де розташовувався Центр управління пілотованими космічними апаратами, відпочивав у елітних санаторіях та невтомно навідувався в «Артек». Не дивно, отже, що влада автономії з таким завзяттям говорила про велику причетність регіону до святкування на державному рівні разом із Росією півстолітнього ювілею першого польоту людини в космос. Проте розрекламований «цвях програми» — відкриття пам’ятника Юрію Гагаріну — виявився іржавим: конкурс на кращий проект оголосили запізно, та й коштів, як «дивом» з’ясувалося, на цю справу немає. Словом, пам’ятника в Сімферополі не буде щонайменше до осені.

«Квартира ця, відведена йому, коли він повернувся в Петербург, складалася з однієї вузенької кімнати з єдиним вікном, перед яким Шевченко–художник звичайно працював за мольбертом. Окрім стола з книгами та естампами, мольберта й невеликого диванчика, оббитого простою строкатою клейонкою, двох аж надто простих стільців i благенької ширми, що загороджувала вхідні двері від майстерні художника, у цій кімнаті не було ніяких оздоб», — описував останнє помешкання Шевченка російський письменник Микола Лєсков. «Ми хотіли передати ауру того часу й того помешкання, — пояснює ідею нової експозиції директор Національного музею імені Тараса Шевченка Наталя Клименко, стоячи біля того самого диванчика. — І як ви помітили, виставка побудована не як експозиція малюнків, а як житло».

Зі зміною керівництва «Мистецький арсенал», здається, вже забув про амбіції стати національним музейним комплексом (хоча й у попереднього менеджменту із втіленням цієї концепції були проблеми). Тому поки ті плани чекають свого часу, найперспективніший майданчик столиці продовжує презентувати відомі проекти гендиректора «МА» Наталії Заболотної, які вона започаткувала, будучи на чолі «Українського дому». Після ярмарку Art Kyiv i Великого антикварного салону настав час Великого скульптурного салону, який відкрився минулої п’ятниці й триватиме до 13 березня. Характерною для цьогорічної виставки є правильна, спокійна експозиція, що представляє «традиційну» скульптуру 40 українських художників i класичну добірку робіт бунтаря свого часу Едгара Дега. Але не поспішайте впадати в нірвану — вподобану Салоном еклектику ніхто не відміняв: у бокових залах, нішах i просто в центрі експозиції на відвідувача все ж підстерігає експериментальна скульптура.

Щороку 12 лютого в Монастирку на Жовківщині вшановують пам’ять видатного новеліста Леся Мартовича, який прожив у цих краях свої останні роки і похований на місцевому цвинтарi. Спокій письменника ось уже багато десятиліть охороняють столітні тополі. Завтра виповнюється 140 років від його дня народження.

У Києві вже діє Муніципальна лікарняна каса (МЛК), і всі бажаючі можуть вступити до цієї благодійної організації. Усього за 30 гривень на місяць члени МЛК зможуть безкоштовно проходити діагностику та отримувати сучасні медикаменти при лікуванні більшості поширених захворювань. Про це «УМ» розповів виконавчий директор благодійної організації «Муніципальна лікарняна каса» у Києві, кандидат медичних наук Володимир Долот.