Ігор Гамула: Я і в Росії чекаю пропозицій з України

Майстри дотепних футбольних афоризмів та зірки прес–конференцій. Мабуть, українські вболівальники багато віддали б за те, щоб побачити й почути словесну дуель тренерів Ігоря Гамули та Віталія Кварцяного. Але спортивна доля постійно розводить двох найбільш імпульсивних наставників по різних лігах. І варто було Кварцу минулого року повернути «Волинь» до прем’єр–ліги, як «Закарпаття» Гамули опустилося до нижчого дивізіону. А у квітні Ігор Гамула взагалі подав у відставку з поста головного тренера закарпатців, і відтоді не отримав жодної гідної пропозиції від українських клубів. Днями цей фахівець повернувся до Росії, де він є не менш популярним та відомим. Гамула приїхав до Ростова–на–Дону — із тамтешнім СКА пан Ігор свого часу здобував Кубок СРСР ще як гравець. Новоспечений працівник тренерського штабу ФК «Ростов» радо погодився прокоментувати для «України молодої» останні зміни у своєму житті.

«Захотів адреналіну — впав із квадроцикла»

— Пане Ігорю, що з вашою рукою? На матчі першого туру української прем’єр–ліги «Арсенал» — «Дніпро» вас можна було побачити з величезною гіпсовою пов’язкою.

— Це все наслідки відпочинку від футболу (сміється). Був у Росії, захотілося адреналіну, вирішив покататися на квадроциклі. Нічого, скоро все буде гаразд.

«Я і в Росії чекаю пропозицій з України»

— Ще тиждень тому ви були в Києві на іграх української першості, а тепер уже стали одним із представників тренерського штабу «Ростова». Як з’явився цей варіант працевлаштування?

— Генеральний директор «Ростова» Юрій Білоус — мій близький друг, і саме від нього надійшла пропозиція попрацювати в цьому клубі. Цікавіших варіантів на той момент у мене не було, тому я без проблем погодився на повернення до російського чемпіонату.

У Ростові виконуватиму функції тренера–селекціонера, шукатиму нових гравців для команди на теренах СНД. Думаю, що основну увагу зосереджу на українських лігах, тут я зараз найкраще орієнтуюсь.

— Ваші відвідини стартових матчів українського чемпіонату вже були поступовим вхо­дженням у нову роботу?

— Та ні, я йшов на футбол, швидше, як звичайний уболівальник. Це вже тепер треба буде думати, як поліпшити склад нової команди, де знайти гравців для неї.

— Пропозиції по якихось гравцях для «Ростова» вже маєте?

— Поки ще ні. Треба зрозуміти, які гравці на які позиції необхідні в першу чергу.

— У квітні ви подали у відставку з посади головного тренера «Закарпаття». Невже жодному клубу в Україні не знадобилася ваша допомога?

— Я й досі чекаю на пропозиції з України, адже звик до місцевого футболу. Хотілося б ще попрацювати тут. І якщо вони будуть, то обов’язково їх розгляну.

«Дніпро» побореться за Лігу чемпіонів»

— Як вам старт чемпіонату України? Хтось із клубів справив якесь нове враження?

— Про силу «Шахтаря» й «Динамо» можна не говорити. Цікаво було глянути на «Дніпро», що дуже серйозно підсилюється. Але в першому матчі, який я бачив на власні очі (з «Арсеналом»), Дніпропетровськ не надто вразив. Проти «Кривбасу» дніпропетровці виглядали вже краще. Думаю, в цьому сезоні вони мають боротися мінімум за третє місце в турнірній таблиці, або й навіть за Лігу чемпіонів.

— А за першою лігою слідкуєте? «Закарпаття» в цьому сезоні має шанси на повернення до еліти?

— Чув, що вони запросили чимало нових гравців, перемогли в першому турі на виїзді. Конкретних імен не знаю, але амбіції в ужгородців є, будь–кого запрошувати вони не будуть. Добре, що розібралися з фінансовими проблемами. А то ж казали, що команду ледь не в другу лігу хотіли відправити.

— Олександр Севидов, який посів ваше місце на тренерській лаві «Закарпаття», звертався до вас по інформацію про команду?

— Та це ж було зовсім не моє місце. Кожен тренер на новій роботі завжди має розуміти, що вічно він тут не залишатиметься, і колись йому на зміну прийде наступник. Для мене співпраця із «Закарпаттям» вийшла приємною і доволі тривалою. Однак момент розлуки ніколи не вгадаєш.

Стосовно Севидова, то ми з ним спілкувалися, але розмова йшла більше на загальні теми, і про команду ми не говорили. Він є досвідченим фахівцем, сам розбереться і без моїх порад.

— Пане Ігорю, ви непогано орієнтуєтесь і в російському, і в українському футболі. На кого ставите у зустрічі між казанським «Рубіном» та київським «Динамо» у кваліфікації Ліги чемпіонів?

— Цікава пара, в якій шанси рівні в обох команд. Навіть не знаю, за кого буду більше переживати: швидше за все, вболіватиму за гарний та красивий футбол. І постараюся на власні очі побачити як київський, так і казанський поєдинок.

— Як тренер ви вже встигли попрацювати в багатьох чемпіонатах: українському, латвійському, російському. Яку команду згадуєте з найбільшою теплотою?

— На щастя, особливих конфліктів у мене не було ніде, скрізь працювалося комфортно. Навіть у «Закарпатті», де не все вдалося через певні об’єктивні причини.

«Звинувачення в «договорняку» не коментую»

— Нещодавно Олександр Шуфрич, віце–президент «Закарпаття», написав відкритого листа на адресу «Чорноморця», в якому звинуватив тодішній склад «Закарпаття» ледве не в здачі матчу річної давнини криворізькому «Кривбасу». Тоді одесити опинилися в першій лізі, а «Кривбас» — врятувався. Ужгородців, які програли Кривому Рогу, тренували саме ви...

— Україна є вільною країною, і кожен має право казати те, що йому забажається. Я ж не збираюсь коментувати такі ось заяви. Тим більше, не бачу потреби виправдовуватися.

ДОСЬЄ «УМ»

Ігор Гамула

Український футбольний тренер, у минулому — футболіст

Народився 16 лютого 1960 р. у м. Ворошиловськ (нині Алчевськ) Ворошиловградської (Луганської) області.

Володар Кубка СРСР 1981 р. у складі СКА (Ростов–на–Дону).

Виступав за команди «Зоря» (Ворошиловград), СКА, «Ростсільмаш» (обидва — Ростов–на–Дону, Росія), «Атоммаш» (Волгодонськ, Росія), «Кристал» (Херсон).

Тренував команди «Чорноморець» (Новоросійськ, Росія), «Даугава» (Латвія), «Дінабург» (Латвія), «Закарпаття» (Україна).

Із липня 2011 р. працює на посаді тренера–селекціонера у ФК «Ростов».

Зріст — 171 см, вага — 67 кг.

Одружений, має дочку.

ЦИТАТНИК

Вибране з висловлювань Гамули

«Футбольні книги читаю останнім часом. Чомусь хочу навчитись, а чому — не знаю. А якщо чесно, то нема часу мені книги читати. Із роботи повертаєшся, в інтернет заходиш, й одразу засинаєш. Книги потім почитаємо, на кладовищі».

* * *

«Луческу — тренер з іншої планети. А я ж по землі ходжу! У нього зарплата така, як у всього мого клубу».

* * *

«Хоч на старості років погляну на хороші стадіони. Глянув би ще на «Донбас–арену», якщо не виженуть, — і можна й помирати».

* * *

«Шахтар» кілька днів тому показав таку гру, що я навіть вимкнув телевізор — боявся дивитися».

«Сьогодні моїм футболістам розкрутили голови, причому дуже сильно. Тепер я мушу вкручувати їх в інший бік».

* * *

«А кого мені поставити у склад? Може, ви мені підкажете? Нам віддали цілу купу гравців, які нікому не потрібні. Чомусь усі думають, що вони нам потрібні».

* * *

«Я сьогодні костюм новий одягнув, кеди взув — тепер можна й помирати».

* * *

«Дивлюся потім фотографії з матчу — йолки–палки, і коли це я встиг на поле вискочити?»

* * *

«Мені уже керівництво каже, мовчи, мовляв. А як мовчати, якщо мене несе?»

* * *

«Приходжу на прес–конференцію, мені запитання ставлять. Відповідаю, як вважаю за потрібне. А люди чомусь сміються».