Двосторонній Шевченко

«Квартира ця, відведена йому, коли він повернувся в Петербург, складалася з однієї вузенької кімнати з єдиним вікном, перед яким Шевченко–художник звичайно працював за мольбертом. Окрім стола з книгами та естампами, мольберта й невеликого диванчика, оббитого простою строкатою клейонкою, двох аж надто простих стільців i благенької ширми, що загороджувала вхідні двері від майстерні художника, у цій кімнаті не було ніяких оздоб», — описував останнє помешкання Шевченка російський письменник Микола Лєсков. «Ми хотіли передати ауру того часу й того помешкання, — пояснює ідею нової експозиції директор Національного музею імені Тараса Шевченка Наталя Клименко, стоячи біля того самого диванчика. — І як ви помітили, виставка побудована не як експозиція малюнків, а як житло».

У тому помешканні Тарас Шевченко прожив три останні роки свого життя — із червня 1858–го по березень 1861–го. Особисті речі художника відшуковували у фондах музею, опираючись на список Григорія Честахівського, складений після смерті Шевченка. Тут його граверне й малярське приладдя, срібна ложка, табакерка й люлька, подарована Костомаровим, документи, як–то дозвіл на проживання у Петербурзі... Але особливістю цьогорічної виставки є рисунки — ескізи, створені Шевченком у період його навчання в Академії мистецтв. «Ми часто бачимо закінчені роботи Шевченка, а зараз маємо унікальну можливість оцінити, як зароджувалися роботи художника, як він ріс професійно», — пояснює директор. Як ілюстрацію до останньої тези вона показує на «Натюрморт»: у центрі — торс Венери, що більше нагадує пластичне жіноче тіло, ніж гіпсову скульптуру, над ним — годинник, підвішений у повітрі, збоку — розмита дитяча постать. «Дмитро Горбачов казав про цей сюрреалістичний малюнок, що це прорив Шевченка, свідчення того, що художник iшов попереду європейського мистецтва», — додає директор.

Деякі з представлених рисунків мають секрет: варто присісти до рівня скляного бокса — й можна побачити, що з другого боку також є малюнок. А на звороті автографа останнього вірша «Чи не покинуть нам, небого» — офортний автопортрет Шевченка.

Талант Шевченка як художника особливо проявився у використанні техніки офорту — за високу майстерність Академія мистецтв уперше в своїй історії дала Шевченку звання академіка гравюр. Щоб ці відомості з життя художника не були сухою статистикою, у музеї вирішили підкріпити теорію практичними заняттями: 19 березня відбудеться майстер–клас «Зроби гравюру своїми руками». Захід — один із пунктів циклу подій, що пройдуть у музеї в березні, зокрема наприкінці місяця заплановані лекції Євгена Сверстюка та Володимира Панченка.