Учора в столичному кінотеатрі «Україна« дві години чекали Юлію Тимошенко —вона мала презентувати нібито нею знятий фільм про українських заробітчан в Італії. Сценарій для соціальної «документалки» теж нібито написала сама Юля. Довгими безсонними ночами, мабуть... За офіційною версією, для втілення своєї благородної ідеї Тимошенко звернулася до народного артиста Василя Ілащука, який довгий час на гроші «Укрзалізниці» робив туристичну програму, а потім об’їздив світ для телепроекту «Дорогами українців». Він і став співавтором сценарію. На створення фільму «Мати і мачуха» авторів наштовхнула новела Василя Стефаника «Камінний хрест».

Коли країну охоплює криза, з якої нема виходу, є дуже простий метод її розв’язати: провести дострокові вибори. Це нормальна практика у цивілізованому світі, до якої хоче «привчити націю» і Президент України Віктор Ющенко. На цьому глава держави наголосив учора на пресконференції по завершенні наради з керівниками місцевих держадміністрацій різних рівнів. «Для мене важливо, щоб нація розуміла, що треба не заводити мільйони доларів у Верховну Раду, аби купити закон про Кабмін, який від першої статті до останньої порушує Конституцію і сміється над нацією...», — наголосив Ющенко. І нагадав, що навіть під час кризи «в парламент не стріляли», попри те, що «міністр внутрішніх справ із переляку завів військові підрозділи в прокуратуру, а потім півтора чи два місяці боявся в країні показатися».

У понеділок, 17 вересня, почалося перерахування бюлетенів парламентських виборів 26 березня 2006 року. Перевіряють результати торішнього волевиявлення спеціальні робочі групи, створені регіональними організаціями Блоку Литвина.

Автор цих рядків ще ніколи так сильно не пишався своєю роботою та її впливом на суспільство, як під час вчорашнього засідання Кабміну. Стояв собі непомітно за спинами високих чиновників, слухав уважно, про що веде мову їхній виконувач обов’язків шефа, а від задоволення аж розпирало. Воно ж ніби праця у журналістів проста: перевірив, проаналізував, написав — скромно так, малобюджетно і без пафосу. Інша справа — той же Микола Азаров: особиста охорона, автопарк, кабінети, штат найкращих аналітиків, економістів та експертів. Грошей на оплату цих зубрів макроекономіки йде неміряно, ось і на наступний рік запланували на двадцять п’ять відсотків видатки збільшити. А результат який? Країна вже кілька місяців стогне від того, що зростають ціни на товари першої необхідності, а головна у державі людина, яка на цей процес має активно впливати, довідується про неподобство в останню чергу, випадково і з газети.

Добігає мить примітивних ідеологій — право–лівих, чорно–білих, оранжево–синіх самопоборювань; завершується пора надпримітивних розумінь мети суспільства, людських призначень: тільки собі — і тільки за рахунок ближнього, усіма протизаповідними методами. Попри велику роз’єднаність і навороженість суспільства, попри чорну безвихідь і майже приреченість країни, попри невігластва й райдужні запотьмарива, провідною суспільнодумкою стає — «так жити нестерпно! всі нинішні політпавичі анічим не різняться один від одного; всі негідні! всі вичерпали себе, чути й бачити їх ще десятиліття нестерпно».

На черговому брифінгу начальника Запорізького облуправління міліції Олександра Шмітька генерал висловив традиційне задоволення роботою своїх підлеглих, оперуючи перевантаженою відсотками статистикою. Багато вбивств? Так скоєно ж їх 83, а не розкрито лише чотири — натомість «знайдено кінці» у ще десяти вбивствах минулих років... Масованішим став наступ на наркобізнес: днями у Михайлівському районі міліція знищила майже тонну конопель (їх вартість — близько 1,3 мільйона гривень), прикрито велике наркокубло у запорізькому нічному клубі «Сова»...

Про зникнення чотирирічної дівчинки правоохоронці дізналися лише на спільній нараді дільничних інспекторів міліції та голів сільських рад Долинського району Кіровоградської області. Як пояснив сам сільський голова, про НП йому стало відомо від селян, тоді як сама мати дитини на це не зважала.

Мобільний телефон вже давно не розкіш, а досить доступний засіб зв’язку, тож не дивно, що чим більше мобілок купують собі люди, тим більше їх у них викрадають. Злодії вже давно «не паряться» із гаманцем, в якому невідомо чи є гроші – легше витягнути з кишені мобілку й кілька сотень гривень від перекупників гарантовано.