Учора, коли вже можна було підбити попередні підсумки дострокових виборів до Верховної Ради, Президент виступив із заявою щодо створення нової парламентської коаліції.
Висловивши переконання в тому, що «на цих виборах перемогла демократія. Перемогла, власне кажучи, вся Україна», Віктор Ющенко наголосив: «Ми не маємо права марнувати сьогодні жодної години. Я очікую від лідерів Партії регіонів, Блоку Юлії Тимошенко, Блоку «Наша Україна — Народна самооборона», Блоку Литвина політичної мудрості і кроків до консолідації країни навколо національних пріоритетів».

Завдяки несподіваному приходу на посаду мера столиці Леоніда Черновецького Київ почав переживати новий етап свого буття. Йдеться не про те, що команда успішного банкіра провела терміново необхідні реформи, припинила дерибан землі й узялася за впорядкування інфраструктури міста. Все докорінно змінилося лише в тому розумінні, що ці ж земельні ділянки під акомпонемент перебування на посаді голови міськради Черновецького почали набувати нових власників зі швидкістю, якій би позаздрив і сам Олександр Омельченко.

На вчорашньому засіданні Віктор Янукович виглядав гірше нікуди: із землистосірим обличчям, дуже сутулий і небагатомовний. Свою другу поразку, після Майдану, він, схоже, переживає ще важче. Віч­навіч із міністрами Прем’єр пробув хвилин двадцять, а потім вирішив усамітнитися. Троє охоронців зробили йому широкий коридор, вільний від журналістів, а всі підходи позаду надійно прикривав особистий прессекретар.

Серед тисячі мешканців Нової Чорториї, що в Любарському районі на Житомирщині, немає жодного, хто б не знав імені Івана Осадчука. Голова тутешнього колгоспу в 30–х роках, він зумів забезпечити селян хлібом і таким чином врятувати від Голодомору. Згадка про відважного голову з покоління у покоління передавалася тут у лихі часи пошепки. Днями земляки встановили пам’ятник Іванові Осадчуку. Таких голів колгоспів, хто, рятуючи людей, зумів протистояти сталінському молоху, що скосив 7 мільйонів українців, у 1933 році були одиниці.

Про найбільший у СНД орган, який встановлено у реконструйо­ваній колишній царській електростанції неподалік Лівадійського палацу, ми свого часу вже повідомляли. Як і про те, що повністю спроектував «короля» всіх музичних інтрументів, примусив правильно звучати всі 4600 його металевих і дерев’яних труб тутешній педагог і великий музикант професор Володимир Хромченко. Ще під орудою Володимира Анатолійовича перероблялось, добудовувалось все внутрішнє оснащення і оздоблення будівлі. Йому довелось бути, так би мовити, і шевцем, і женцем. І з того вийшла справжня «цукерка» — нинішній центр органної музики «Лівадія», який є другою після палацу–музею визначною пам’яткою цього курортного селища. Четвертий рік поспіль у лівадійському органному залі збираються музиканти, хорові колективи і студенти консерваторій із 15 європейських країн — на фестиваль «Лівадія–фест», який проводиться під патронатом Президента України.

Колумбійська співачка Шакіра Мебарак на теренах колишнього СРСР відома тим, що не проти дати дуже дорогий концерт на «спецзамовлення» когось з олігархів. На що солодкоголоса зірка витрачає отримані як гонорар мільйони — питання, здавалося б, зайве. На весілля, яке має відбутися незабаром? А от і ні. Днями стало відомо, що Шакіра пожертвувала 40 мільйонів людям Перу й Нікарагуа. Як заявила сама знаменитість в інтерв’ю колумбійській радіостанції «Контакт м’юзік», переказані кошти підуть на відновлення об’єктів, зруйнованих землетрусом у Перу та ураганом у Нікарагуа.

Хоч як намагалася відтягнути цей момент Брітні Спірз, але «судний день» таки прийшов. Найстрашніше для кожної нормальної матері — розлучитися зі своїми дітьми. Однак суд, який розглядав справу про позбавлення Бріт батьківських прав, схоже, не вважає її нормальною.

— Гаманець чи життя?!
— Якесь дивне у вас запитання як для екзит–полу...

Право виступати у найпрестижнішому клубному турнірі Європи запорізький «Мотор» виборював у Греції. На другому етапі кваліфікаційного раунду українському чемпіону протистояли кращі команди Данії («Ольборг»), Швеції («Савехоф») і Греції («Ормілюкс»). Календар начебто сприяв нашій команді, бо поєдинок із фаворитом, яким фахівці небезпідставно вважали «Ольборг», запоріжанки проводили наостанок.

11 вересня цього року, після матчу Грузія — Україна, в «УМ» вийшов матеріал Андрія Фоменка «Про свободу слова й табло». Критичні стріли, спрямовані в бік роботи Федерації футболу з журналістами, викликали обурення у керівника управління інформаційної політики ФФУ Сергія Васильєва. Він вимагає, погрожуючи судом, опублікувати повний текст свого листа, вважаючи його офіційним спростуванням.