Юлія Тимошенко готова не балотуватися в президенти на наступних виборах і підтримати кандидатуру Віктора Ющенка. У цьому лідерка БЮТ запевнила аудиторію в Брюсселі, відповідаючи на запитання на комітеті з іноземних справ Європарламенту. «Я могла б у загальному потоці запитань не помітити це питання. Але я свідомо його не пропущу, тому що це — одна з обставин існування демократичної коаліції», — зауважила Прем’єр–міністр. І розповіла, за яких умов вона готова цього разу пожертвувати своїми президентськими амбіціями: «Якщо наша співпраця з Віктором Андрійовичем Ющенком буде гармонічною, збалансованою, якщо буде демонструватися єдиний спільний підхід до вирішення проблем, то нема сенсу виставляти дві кандидатури від демократичної коаліції. Тоді я можу, безмірно люблячи Україну, підтримати Віктора Андрійовича. Але це має бути вулиця з двостороннім рухом», — наголосила Тимошенко, вкотре запевнивши, що її амбіції «не зруйнують єдність демократичної коаліції».

Проект закону «Про внесення змін до Закону України «Про гастрольні заходи в Україні», в якому йдеться, зокрема, про збільшення гастрольної ставки для іноземних артистів, на розгляд Верховної Ради був поданий 14 січня. І майже відразу ця пропозиція здетонувала емоційну дискусію, найактивнішими учасниками якої стали, звісно ж, організатори концертів іноземних артистів. Зібравши журналістів на спеціальну прес–конференцію, керівники компанії «Єврошоу» Сергій Галузін, театру «Академія» Дмитро Деркач, компанії «Інтер–Класік» Іван Худяков та інші «практики» гастрольної діяльності в Україні пояснили, до чого може призвести це нерозумне, на їхню думку, рішення.

Відтоді як професор Микола Поліщук попрацював на посаді міністра охорони здоров’я, він припинив оперувати пацієнтів. По–перше, фахівець побачив, що він підвищить ефективність своєї роботи, якщо займатиметься організацією охорони здоров’я та пропагандою здорового способу життя. По–друге, учні, яких нейрохірург «вів» протягом 15—20 років, навчилися оперувати на тому ж високому рівні. Сьогодні радник Президента України, голова Національної ради з питань охорони здоров’я не виконує операцій. Але, на прохання «УМ», Микола Поліщук згадує, як він рятував пацієнта, якому снігова брила зламала хребет, як він допоміг покласти край протистоянню між нейрохірургами й травматологами та випадково винайшов новий спосіб видалення пухлини очниці.

Пам’ятаю, як уперше проїздила потягом через станцію Крути в 1970–х роках. На лавках дрімали пасажири, хтось байдуже дивився у вікно. Поряд зі мною біля вікна сидів дідусь. «Крути, ті самі Крути», — намагався він привернути увагу. Згадався цей епізод пізніше, коли почали з’являтись публікації про ті драматичні події, а на полі біля станції був встановлений хрест. Майже щороку їду туди, щоб вшанувати пам’ять про полеглих у нерівному бою з окупантами. В одній із перших поїздок, чекаючи на потяг до Конотопа, попросилась погрітися до будинку біля станції. Господарі зустріли насторожено. Та поступово зав’язалась розмова. Здивувались, що я «не з Западної», а з Конотопа і що мені за поїздку ніхто не платив. Згадала, як на початку 1990–х, збираючись на панахиду за закатованими жителям Батурина, бачила ті ж залякані обличчя, що визирали з дворів. Батуринцям місцеві можновладці «не рекомендували» залишати оселі, бо приїдуть «бандерівці»...

Напередодні Нового року лідер будівельної галузі України «Київміськбуд» провів засідання ради директорів своєї холдингової компанії. Знаково, що ці збори відбувалися не в центральному офісі компанії, чи, наприклад, орендованому Палаці культури, а в споруді, яку звели київміськбудівці, аналогів якої немає не лише на теренах колишнього Союзу, а й у всій Східній Європі — в новій клінічній міській лікарні «Центр серця». Про медичний бік і нагальну необхідність в існуванні такого центру «УМ» уже писала. Тут лише медичного обладнання встановлено на суму понад 400 млн. гривень, а будівельних робіт виконано на 250 млн. гривень. Задіяні і використанні були всі новітні будівельні технології. Але це лише один приклад успішної роботи «Київміськбуду».

Зіркового часу можна чекати півжиття. 37 років — це, мабуть, стільки і є. 37–річна американська акторка Джуді Бенц робила дуже багато, аби стати по–справжньому знаменитою: погоджувалася на відверті еротичні фотозйомки, одружилася з колегою по голлівудському цеху Джоном Кассіром, знялася аж у півсотні фільмів... Але майже всі вони — стрічки навіть не другого ешелону, переважно це телесеріали на кшталт «Шпигунок» та «Школи сатани для дівчаток», а в більш–менш резонансних стрічках Джуді виконувала зовсім не головні ролі. Аж ось — мить слави: Бенц стала партнеркою самого Сильвестра Сталлоне, зігравши головну жіночу роль у фільмі «Рембо–4: До пекла і назад». Її героїня — місіонерка Сара, яку рятує Джон Рембо.

Завершення сесії — це для студента завжди неабияке свято. І відзначати його треба «на повну», щоб запам’яталося надовго. Такої думки, схоже, дотримується і студент Монреальського університету, який вирішив відсвяткувати успішне складання зимової сесії, пригостивши однокурсників незвичайною стравою. 18–річний кухар самотужки випік кекси, щедро начинивши їх марихуаною.

— Як тобі з такими манерами і дикцією вдалося пробитися на телебачення? Блат, мабуть?
— Який блат? Сестла!

27 січня ЦВК Росії, як і очікувалося, остаточно поста­вила крапку в напівдетективній історії з підписними листами, які здав самовисуванець для участі у президентських виборах, екс–прем’єр Михайло Касьянов. Рішення про відмову в реєстрації було прийнято одноголосно всіма членами Центрвиборчкому. Згідно з законодавством, у Касьянова є десять днів, аби оскаржити це рішення у Верховному Суді. Водночас позову до ВС штаб Касьянова подавати не збирається.

Учора відбулися державні похорони колишнього диктатора Індонезії Сухарто, який помер минулої неділі в шпиталі Джакарти у віці 86 років. Прездент Сухарто був союзником США в часи «холодної війни», тоді його режим винищив десятки тисяч індонезійців лівих поглядів.