Цього дня, за Святим Писанням, сліпий старець Симеон стрів у храмі Спасителя. На 40–й день після народження Марія з Йосифом принесли дитятко до Єрусалимсь­кого храму. За Мойсеєвим законом, первістка годилося посвятити Богові. У храмі саме був 360–літній Симеон, якому Дух Святий обіцяв не мати смерті, доки не побачить Христа. Старець узяв Немовля на руки і, прозрівши, мовив: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, по слову Твоєму з миром: бо виділи очі мої спасення Твоє, яке Ти уготовив перед лицем усіх людей...»

Життя — дивна річ. Воно ховається за тоненькими лініями на людських долонях, у рисах обличчя та в думках. І зовсім не дивно, що людина споконвіку намагається розгадати таємничі знаки і дізнатися про своє майбутнє.
У пошуках відповіді на запитання «Що?», «Де?», «Коли?» люди нерідко звертаються до тих, хто «читає» лінії рук. Та чи знають наївні «шукачі», до кого насправді вони йдуть і чи можна передбачити майбутнє по руках?
Згадки про хіромантію зустрічаються ще в текстах ранньої індійської культури. Тоді її вивчали браміни. У середні віки хіромантія стала досить популярною наукою чи не в усіх європейських столицях і була визнаною навіть університетськими вченими. У ХХ столітті розвиток технологій призвів до того, що людство почало відмовлятися від традицій та знань минулого, отож і хіромантія з серйозної науки перетворилася на забаву.

Першим від Мадонни постраждав ветеран японського кіно Йоші Ямада. Його фільм «Кабей» відкривав день на Берлінале, і на прес–показі у величезному залі було аж надто мало журналістів. Та й ті доволі швидко потягнулися до виходу — їх чекала Мадонна, її дебют, її народження як режисера у картині під назвою «Бруд і мудрість / Filth and Wisdom». Фільм показали в одній із головних фестивальних програм — у «Панорамі».

Двадцять років тому, 15 лютого 1988го, останній радянський підрозділ по дорозі додому перетнув афганський кордон. Відтоді ця дата офіційно вважається днем виведення військ з Афганістану, а отже — днем закінчення майже дев’ятирічної війни. За сумною статистикою, в Україну з неї не повернулися 3360 чоловік, ще понад вісім тисяч зазнали поранень. Гинули здебільшого чоловіки, але в афганському мартиролозі зустрічаються й жіночі імена. Серед них — ім’я Тані Врублевської, яка добровільно зголосилась до Афгану, а повернулась на Батьківщину в «чорному тюльпані».

Автором такого незвичайного транспорту є скромний винахідник, киянин Володимир Хахель. Механік за освітою, він вирішив подарувати гранд–велосипед найвищій людині світу, житомирянину Леоніду Стаднику. Ще влітку в ефірі одного з телеканалів Стадник розповів про мрію мати велосипед, адже «магазинні» для нього замалі. Тож конструктор не полінувався і за чотири місяці за допомогою водопровідних труб, дитячого велосипеда і покришок власноруч сконструював найбільший в Україні «ровер».

Днями Прем’єр–міністр Юлія Тимошенко вкотре підтвердила свої плани терміново приватизувати низку великих українських підприємств. Фахівці б’ють на сполох: до переліку потрапили стратегічні об’єкти, що мають безпосередній вплив на безпеку країни. Яскравий приклад — харківський «Турбоатом».
Власне кажучи, привид аукціонного молотка над ним витає вже так давно, що боротьба з цим безтілесним, але загрозливим духом стала для підприємства замалим не частиною високотехнологічного виробничого процесу. Пам’ятається, відбивали атаку і дрібних прохіндеїв, які прагнули відкусити від акціонерного пирога по маленькому шматочку, і великих гравців енергетичного ринку, що за протекції столичних управлінців готові були проковтнути одразу все заводське господарство за ціною престижної іномарки. Досі ніби щастило — до чужих рук відпливло лише 25 відсотків акцій. І ось на тобі, нова проблема. Причому несподівана і скандальна.

12 лютого у кав’ярні «Бабай» подружжя Дяченків презентувало роман «Мідний король», уперше за всю їхню літературну кар’єру виданий спочатку українською. До цього у них вийшло більше 20 романів рідною мовою, але після того, як їх презентувало видавництво «Ексмо» російською. Цього разу український переклад Якова Житіна випередив російське видання на кілька місяців. У 1999 році, коли ведучий «Свободи слова» Андрій Куликов працював на Новому каналі, він пообіцяв у прямому ефірі з’їсти «Секрети домашнього консервування», якщо Дяченки спершу виходитимуть українською. Дочекалися. Та кулінари залишаться з рецептами, адже умови закладу змінено — Куликов пішов із Нового каналу. Інакше б бідоласі довелося добряче попрацювати щелепами.

Позавчора в Остерзунді відбулася «екзотична» змішана естафета, яка не входить до олімпійської програми: свої квартети — по двоє чоловіків і жінок — виставили 19 країн. «Сильна» стать бігла по 7,5 км, «слабка» — по 6 км. Перший етап головний тренер «синьо–жовтих» Євген Колупаєв довірив стабільній снайперці Оксані Яковлєвій, компанію їй склали Лілія Єфремова і два Олексії — Коробейников та Айдаров. Не найсильнішим складом виступали й лідери естафетних перегонів — німці та росіяни. Проте нашим резервістам з їхніми не зрівнятися. Головні «ударні» сили на трасу кинули шведи й білоруси.

Три роки тому, після здобуття в Гельсінкі звання абсолютного чемпіона світу з пауерліфтингу в жимі лежачи, Віталій в інтерв’ю «Україні молодій» захоплено розповідав про свої амбітні спортивні плани, зокрема про намір відкрити власну спортивну школу пауерліфтингу на Прикарпатті.