Нинішня істеричність Росії щодо наміру України приєднатися до ПДЧ породжена не стільки самим страхом незворотнього виходу України з російського силового поля, скільки — не маючи змоги вплинути на цей природний процес — спробувати зіграти на випередження шляхом просування потрібної людини, котра, наприклад, очоливши Україну, спроможеться девальвувати цей прагматичний вибір. Тобто розрахунок на майбутні президентські вибори. І звідси — реалізація цілого ланцюга дій, що дозволять Росії провести на головний портфель України більш лояльну до Москви людину, ніж Ющенко. До внутрішніх українських «закладок» у цих операціях обов’язково потрібні ще й «закладки» зовнішньополітичні.

1 квітня почалося в Одесі відкриттям міні–пам’ятника Ільфу та Петрову. На церемонії в саду скульптур Літературного музею донька знаменитого гумориста Олександра Iльф заяви

В українських Карпатах чим далі в гори, тим більше архаїки й таємничості, оповитої міфами, легендами, елементами обрядів, що збереглися до наших днів із дохристиянських часів. Словом, рай для фольклористів та етнографів, котрі за два минулі століття вже записали з вуст горян тисячі сторінок унікального матеріалу. Та чомусь сюди неохоче завертали авторитетні шукачі артефактів — історики, археологи, релігієзнавці, тобто фахівці суто наукового пояснення минувшини. Можливо, учених–матеріалістів відлякував зроблений за радянської доби безапеляційний висновок відомого дослідника Уралу та Кавказу професора Фармозова про те, що в Карпатському регіоні немає значимих петрогліфів (наскельних зображень) — і крапка. Хоча ще в 30–ті роки ХІХ століття співзасновник «Руської трійці» Іван Вагилевич особисто зафіксував рунічні написи й солярні знаки на культових пам’ятках у трьох різних місцях Карпат.

Рівно рік тому Віктор Ющенко видав перший указ про дострокове припинення повноважень Верховної Ради V скликання. Дата позачергових виборів в указах глави держави переносилася кілька разів, а для того, щоб вона була визначена остаточно й дострокові вибори відбулися, знадобилися ще два місяці консультацій із опонентами та три нові укази.

Життя дорожчає невпинно, цифри на цінниках змінюються, мов у калейдоскопі. Причому аж ніяк не у бік зменшення. Наш народ, який звик усі труднощі держави долати самотужки, нині перебуває у розгубленості: не купиш сьогодні — завтра воно коштуватиме ще більше. Але, з іншого боку, доходи у більшості із нас стабільні і особливо розганятися у магазинах не дозволяють.

Хоч яким працездатним і невтомним буде Голова Верховної Ради, а без заступників йому — ніяк. Що робити, коли, згідно з календарним планом роботи, 1—4 квітня парламент повинен працювати у пленарному режимі, а у його спікера — інші плани? Учора — зустріч з американським гостем Джорджем Бушем, сьогодні — на запрошення Державної Думи Росії візит до Москви... От і виходить, що вести засідання нема кому, позаяк віце–спікерів перманентно заблокована ВР досі призначити так і не спромоглася. Або, як припускає всезнаючий Володимир Литвин, не захотіла. Адже, на думку лідера «ні вашим ні нашим», як називають у парламенті фракцію Блоку Литвина, проблема насправді не в заступниках...

На подання кримінальної поліції Гонконга порушено кримінальну справу проти капітана китайського балкара «Яохай». Наразі судно і його команда знаходяться під арештом, і членів української комісії з рослідування інциденту до спілкування з екіпажем «Яохая» не допускають.

Отже, минулих вихідних завершився регулярний чемпіонат України в чоловічій суперлізі. Повна вісімка команд, які продовжать боротьбу у «плей–оф», визначилася тільки в останньому турі. Проміжні підсумки вкотре підтвердили тенденцію останніх років: наші колективи не можуть боротися за високі місця в національній першості (та й успішно грати «на Європі») без легіонерів у складі. Ще одна цікава тенденція останнього часу: в баскетбол почали вкладати суттєвіші, ніж раніше, гроші. Відтак учорашні аутсайдери стають більш конкурентоздатними, а це, у свою чергу, породжує інтригу. Недарма фахівці одностайно називають нинішній баскетбольний сезон найцікавішим за всі роки незалежності.

У медицині є визначення: «органолептичне дослідження», коли проблему діагностують не через якісь спеціальні пристрої, а за допомогою звичайних органів чуття: носа, очей. І якщо очі бачать, що вода каламутна, а ніс чує, що м’ясо «з душком», важко повірити особам і паперам (навіть з печаткою), які ствер­джують протилежне. Це зберігає наше життя. З релігією складніше — не всяка людина здатна відрізнити деструктивний культ чи «лохотрон» від віри у Бога. Тим паче коли державні експерти–релігієзнавці стверджують, що ніякої небезпеки немає, та ще й схвалюють надання руйнівним культам статусу «релігійних організацій». Можливо, цим вони завдають людям не меншої шкоди, ніж самі деструктивні культи.

Кияни, котрі мешкають на лівому березі Дніпра, а працюють на правому, чудово знають про цю проблему: аби проїхати у час пік, доведеться зіпсувати чимало нервів у заторах, та, у підсумку, на годину запізнитися на роботу. Причому ситуація «на переправі» погіршується з кожним роком. Що чекає на футбольних уболівальників, які ризикнуть прибути до столиці України в 2012 році на євпропейський чемпіонат, можна тільки здогадуватися.

Сполучити «Схід» і «Захід» та трохи розвантажити існуючі переходи мав би новий Дарницький міст, який найближчим часом запланували здати в експлуатацію. Так, уже наступного року по ньому мав би проїхати перший потяг, а паралельно з ним — перша автомашина. У будівництво вже встигли вкласти пристойну суму державних грошей, але нині робота на об’єкті аж ніяк не кипить. Мостобудівники прямим текстом заявляють: якщо нічого не зміниться, перехід над Дніпром будуватимуть на рік­два довше. А це означає, що вартість об’єкта зросте на третину. Як це не сумно, знову ж таки державних, тобто наших із вами грошей.