Усе сталося ще минулого четверга, та в горах, далеко від цивілізації, час плине повільніше. Група з восьми альпіністів з Донецька потрапила під обвал льодовика Шаурту, що в горах республіки Кабардино–Балкарія, у Росії. Троє загинули на місці: керівник групи Олег Панченко, 1961 року народження, Антон Прокоф’єв, з 1983 року, та Андрій Плехов, з 1980–го. Решта п’ятеро вціліли.
Автору цих рядків минулих вихідних «пощастило» бачити в місті моряків кілька бігбордів із Костянтином Затуліним «анфас». Зокрема, поруч із центральною трибуною на Графській пристані і на площі Нахімова у Севастополі. Під знайомою фізіономією на тлі війського корабля — напис: «Прощай любімий город? Нє дождьотєсь!». Далі розміщувався «слоган» самого Затуліна: «Сєвастополь і Чєрноморскій флот нєраздєліми». Ще кілька зразків аналогічної віртуальної присутності глашатая Затуліна угледіли вздовж автротраси Бахчисарай—Сімферополь, на в’їзді до сіл Чистеньке та Приємна Зустріч.
Цьогорічний рок–фест у чудовому карпатському селищі Славське відбувся, не зважаючи ні на що! Плани музикантів та їхніх шанувальників не зруйнували ані божевільна погода, яка «тішила» народ щоденною порцією дощу, ані підтоплені намети й вогкі речі туристів, ані відсутність нормального освітлення населеного пункту (ввечері без ліхтарика нікуди), ані суцільна болотяка під ногами — як на стадіоні перед вечірньою сценою, так, власне, й на більшості вуличок селища, ані звістка про потопельника (не гостя фестивалю), якого витягли з річки двадцятьма кілометрами нижче Славського. Музиканти з України, Німеччини, Італії, Швеції, Польщі, Туреччини, Чехії й Англії завзято «лабали» рок на денній та вечірній сценах, перекриваючи шум води, яка нагло падала з неба й загрозливо вирувала в гірському потоці. Повені не злякались і люди, які майстрували щось власними руками у спеціально влаштованих майстернях. Про те, як рокери місили глину на сільському стадіоні, як туристи серед ночі шукали сухого місця для наметів, ви дізнаєтесь від журналіста «УМ» — очевидця всіх цих подій.
Із січня по квітень поточного року тривав ініційований мерією та клубом почесних громадян міста конкурс ескізних проектів гумористичних скульптур серед дітей. За цей час кожен бажаючий хлопчик чи дівчинка мав не лише намалювати ескіз оригінальної скульптури, а й «прив’язати» її до місця майбутнього осідку та придумати пов’язану зі своїми персонажами легенду. Днями ж у Комсомольську за підсумками конкурсу відбулося урочисте відкриття одразу трьох веселих і не зовсім дитячих скульптур.
Знання про великих українців не мають обмежуватись вивченою напам’ять та обговореною перед телевізором «десяткою найкращих» — за тією версією, яку подав канал «Інтер» і «Свобода» Савіка Шустера. Насправді видатних людей на наших теренах більше, ніж здатен вмістити телеефір. Тож подяка Київській державній адміністрації бодай за те, що одного з неординарних наших співвітчизників згадали, вирішивши увічнити його ім’я на меморіальній дошці. Як повідомив заступник голови КМДА Віталій Журавський, на вулиці Братській незабаром з’явиться пам’ятний знак на честь Артемія Веделя.
Учора в Юрмалі завершився один із найпопулярніших пісенних фестивалів Європи «Нова хвиля». Бліц–підсумки події наступні: переможці, грузинський дует Georgia, приймають вітання та занотовують пропозиції на майбутнє, переможені шукають прорахунки свого штурму Юрмали, глядачі ж і досі перебувають під впливом шаленої зіркової енергетики, яка протягом чотирьох днів лилася зі сцени концертного залу «Дзінтарі».
У липні Москву відвідав один із найславетніших учених світу — Джеймс Уотсон, співавтор відкриття подвійної структури ДНК. Спільно з Френсісом Кріком і Морісом Уїлкінсом за це відкриття вони отримали 1962 року Нобелівську премію в галузі фізіології та медицини. Незважаючи на те, що Джеймсу Уотсону вже 80 років, він продовжує активну наукову роботу. Під час свого перебування в Москві Джеймс Уотсон дав кілька інтерв’ю російській пресі, уривки з яких ми пропонуємо вашій увазі.
Людина сьогоднішнього світу (не лише тільки українського) оточена аґресивним інформаційним полем. Це поле спрямоване, як стає видно, на руйнування людського розуму, нищення особистості і на перетворення всіх і кожного у ненажерливих споживачів «хліба й видовищ» та ґламуру. Боже створіння «за образом і подобою» — гомо сапієнс — підступними психолінґвістичними технологіями перетворюється з творця на біомасу. Чи є способи захистити себе й дітей від того лиха? Чи можна зберегти власний всесвіт від бездушно–немилосердної навали?
Не диво, що Джеремі Стронґ здобув шалену популярність серед дітлахів — цей автор говорить із дітьми так, ніби вони в іграшковій змові.
