Здається очевидним, що тренерські досягнення Валерія Лобановського, Алекса Фергюсона, Жозе Моуріньйо та інших великих метрів росли та примножувалися не в останню чергу завдяки їхнім максимальним амбіціям.
Так буває не завжди, проте, коли поруч перебуває якесь велике світило, ролі, як-то кажуть, розписані наперед.
Звісно, не на такий ендшпіль очікували фанати «королівських» перегонів, утім, схоже, запеклої боротьби за чемпіонство в ЧС-2017 не буде.
Попередній цикл відбору на чемпіонат Європи для нашої жіночої гандбольної збірної завершився своєрідним антирекордом, адже вперше з часів здобуття незалежності українські майстрині ручного м’яча не кваліфікувалися на останній континентальний форум, переможцем якого стала збірна Норвегії.
Вирушаючи на гру другого туру Ліги чемпіонів проти «Манчестер Сіті», португальський тренер «Шахтаря» Пауло Фонсека, як і належить висококваліфікованому наставнику, не демонстрував на публіці песимістичних настроїв, хоча, без сумніву, не міг не тривожитися за підсумок вояжу на Туманний Альбіон.
У дебютному розіграші баскетбольної Ліги чемпіонів, яка взяла свій старт у сезоні 2016/2017 років, Україну представляв южненський «Хімік».
Аж занадто вимогливим регламент жіночого чемпіонату Європи з волейболу назвати важко — до раунду «плей-оф» вийшли по три команди з кожного квартету, при цьому їхні переможці здобули пряму перепустку до чвертьфіналу.
Через травму половину сезону Ілля Марченко провів поза кортом: як наслідок — місце у третій сотні рейтингу АТР та статус третьої ракетки України
Іще до старту чемпіонату Європи головний тренер жіночої збірної України з волейболу Гарій Єгіазаров дав зрозуміти, що група в його підопічних неймовірно складна. Відтак успіхом для «синьо-жовтих» став би вихід із квартету.
