О десятій ранку 24 серпня почнеться парад військ не лише на столичному Хрещатику. Як поінформував «УМ» глава Одеської облдержадміністрації Микола Сердюк, у цей самий час вийдуть урочистим маршем на Куликове поле Одеси і воїни низки з’єднань Південного оперативного командування. «Усього двадцять підрозділів із військовою технікою та озброєнням буде залучено до участі у святковому параді, — уточнив пан Сердюк — полковник ЗСУ в запасі. — У парадних коробках пройдуть перед жителями міста понад півтори тисячі військовослужбовців і 46 одиниць техніки. А о десятій годині вечора пролунає святковий салют двадцятьма гарматними залпами з вогневої позиції у парку Перемоги».

У шести постраждалих областях — Івано–Франківській, Львівській, Чернівецькій, Вінницькій, Закарпатській і Тернопільській — тисячі людей залишилися без даху над головою, без майна і грошей. У сотнях сіл можна побачити, як вони стоять над руїнами власних домівок, безсило опустивши руки чи здіймаючи їх до неба: «Що тепер робити? Куди ми подінемось?» На ці питання «не словом, а ділом» має відповісти держава, якомога швидше. Верховна Рада, прийнявши зміни до бюджету на поточний рік, виділила без­прецедентно великі гроші на ліквідацію наслідків повені: як допомогу людям, так і відбудову доріг, мостів, дамб, трубопроводів, без яких господарство регіону не підніметься з колін. А тим часом Західна Україна «постає з води». Державні мужі, які прибувають сюди оглядати ситуацію й спілкуватися з людьми, віддають перевагу такому транспорту, як вертоліт.

Минулої п’ятниці почалася чергова ескалація осетино­грузинського конфлікту. Уряд сепаратистської провінції Південна Осетія звинуватив Грузію у вбивстві шести громадян Південної Осетії. Серед шести загиблих є один російський «миротворець». Крім того, ще семеро осетинів отримали поранення. Грузія ж наполягає, що вона діяла у відповідь на збройну вилазку сепаратистів. Речник її МВС Шота Утіашвілі повідомив, що того дня осетини підірвали грузинську поліцейську машину, і шестеро грузинських поліцейських отримали поранення.

У парламенті почали встановлювати нову систему для голосування, котра дозволятиме депутатові голосувати тільки за себе. Повністю її планують вмонтувати до 27 серпня. Один депутатський пульт обійдеться державі в 150—170 «умовних одиниць», тобто загалом електронна обновка потягне на 67—77 тисяч доларів.

Давид Жванія залишається громадянином України. Як повідомив журналістам представник Жванії у судах і його соратник по «Народній самообороні», переконаний народний депутат від блоку «НУНС» Геннадій Москаль, 1 серпня Верховний Суд заборонив переглядати рішення Радянського суду Києва від 30 вересня 1999 року, яким було визнано факт проживання в Україні з січня 1991–го народного депутата Давида Жванії. Таким чином, ВСУ зупинив виконання ухвали Апеляційного суду Києва від 2 липня цього року, згідно з якою рішення дев’ятирічної давності мав переглянути Святошинський райсуд.

Куди не кинь — усе тут Бабське: урочище з такою назвою, присілок (до найближчого сусіда, що мешкає західніше, — понад півкілометра, на три інші сторони світу — безлюддя) і невелика швидкоплинна річка — теж, звісно, Бабська. Щоправда, з тилу будинок підпирає гора Воратик. Біля безіменного джерела, що вихлюпує з її надр кришталеву студену воду, зазвичай і розпочинає кожний новий день 69–річний Роман Шмигельський. «Приходжу сюди перед шостою ранку, бо пізніше — гріх спати, — усміхається у вуса, — вмиюся, нап’юся з пригорщі — і на другий поверх, у майстерню. У цей час найкраще працюється».
Двадцять років тому, коли обходив гірські галявини і незаліснені долини, шукаючи пристановище для реалізації свого задуму, чомусь облюбував саме це місце. Якась сила, каже, тоді керувала ним, і на вибір нічого скаржитися. Тоді він ще не знав легенди, пов’язаної з назвою урочища, затиснутого між горами на північно–західній окраїні Горган. Переповідають, що сюди, шукаючи рослинного стимулятора чоловічої сили, колись вчащали жінки. Від того помічного кореня вже й сліду не залишилося, а про інтерес до нього горянок і досі нагадує топонім. Два десятиліття тому Роман справді багато чого не знав. Майбутнє на Бабському тоді видавалося вершиною оптимізму.

Футбольні події в Україні минулого тижня порушили відносний спокій перших двох ігрових тижнів. Спочатку невеличкий скандал здійняв президент «Карпат» Петро Димінський. Він звинуватив виконувача обов’язків прем’єр–ліги Віталія Данилова у фінансових махінаціях. Зокрема, у роздуванні штату співробітників, збільшенні виплат арбітрам (хоча офіційно це ще не відбулося), оренді зайвих приміщень (при тому, що ПЛ має право «жити» в «Домі футболу») тощо.
Не думається, що успішний бізнесмен Данилов вирішив нажитися на чужих грошах, обікравши своїх колег–власників клубів. Скоріше, справа в тому, що президент «Харкова» не звик економити, тоді як пан Димінський — ощадливий господар. Зарплати гравців його клубу поступаються виплатам у більшості інших команд.
Тим часом Віталій Данилов, крім негативу з боку Димінського, отримав і привід для радості. Харків’янин доволі швидко знайшов чемпіонату ПЛ титульного спонсора — мережу будівельних супермаркетів.

31 липня члени ініціативної групи — представники Луганщини, не втрачаючи надію припинити аферу місцевої облради і повернути області її систему водозабезпечення, вручили на сесії обласної ради петицію з підписами 100 тисяч мешканців області. У цей час під вікнами будинку вирував мітинг підписантів, які протестували проти передачі в концесію ОКП «Луганськвода». Тим часом відкрилися нові цікаві подробиці стосовно учасників дивної «концесії», яким на 25 років сподіваються передати стратегічний об’єкт вартістю в мільярди гривень. Невідомо, наскільки це вдасться небайдужим активістам, а от електоральні втрати регіоналам на цьому «мокрому» місці вже забезпечені.

Міністр освіти і науки України Іван Вакарчук оголосив догани ректорові Запорізького національного університету Сергію Тимченку та ректорові Волинського національного університету імені Лесі Українки Ігорю Коцану. Як наголошують у прес–службі Міністерства освіти і науки України, підставою для цього стали неодноразові звернення абітурієнтів та громадськості щодо непрозорості проведення вступної кампанії у цих ВНЗ.

Обов’язковою умовою нашого проекту є розробка рекомендацій для Міністерства освіти і науки. Вже зараз бачимо, що треба якось відрегулювати ситуацію, коли діти подають документи в усі можливі ВНЗ. Ну не вірю, що дитина хоче вчитися на 15 абсолютно різних факультетах. Адже є вступники, які мріяли про один ВНЗ, прийшли сюди з оригіналами документів, і в них немає ніяких переваг перед тими, хто вступає на 15 факультетів.