Про загадкових павуків на Томаківщині нині тільки й розмов. Людський поголос розносить все нові чутки, страшніші одна за одну. Найбільше балачок — про каракуртів. Проте лікар–анестезіолог Томаківської Центральної райлікарні Ігор Бєлан із такими категоричними висновками не згоден: потерпілі описують різних павуків, каже він. Саме тому й протикаракуртову сиворотку їм не вводили. Щоправда, клінічні прояви в усіх досить схожі: почервоніння враженого місця, набряк тканин, сильний головний біль, «стрибки» артеріального тиску...

Напередодні чергового візиту до Донецька експертів УЄФА, які перевіряють рівень готовності шахтарської столиці до проведення Євро–2012, керівні донеччани не приховують свого хвилювання. Адже, чого гріха таїти, спортивні об’єкти і особливо дороги та транспорт поки не відповідають вимогам, що могли б задовольнити перевіряючих, а затим і численних закордонних гостей. А готелів у місті, попри зведення низки нових, взагалі не вистачає. Отож, шукаючи вихід із ситуації, господарі не виключають і не зовсім традиційних варіантів для розв’язання згаданої проблеми. Приміром, з’явився намір влаштувати для гостей Євро «донецького розливу» комфортабельні готелі на плаву. Цю ідею, зокрема, нещодавно озвучив міський голова Донецька Олександр Лук’янченко.

Попри те, що фестиваль лише набирає обертів, він уже встиг прикувати до себе увагу з боку громадськості, туристичних, курортних організацій і керівників різних регіонів України. Попередні два творчі з’їзди журналістів, які висвітлюють туристичну тематику, відбувалися на Сумщині (курорт «Буймерівка») та Івано–Франківщині — «Буковель». Цього року відразу кілька регіонів пропонували прийняти в себе фестиваль. Вибір зупинився на Херсонщині.

Окрім несамовитої серпневої спеки, черкащан у ці дні, особливо у вечірній та нічний час, дістає ще й їдкий дим. Через це городяни не можуть відкрити навіть кватирки. А все тому, що безсовісні мешканці міста тишком–нишком і під покровом темряви спалюють сміття. Грішать цим і двірники, про що обурені громадяни не раз скаржилися міській владі.

Що може бути кращим у спекотний літній день, ніж сховатися в затінку дерева, лягти на травичку і помріяти. Але зараз — про ті дерева, під якими може сховатися ціла армія, чи під яким колись сидів Ісус. Тобто про гігантів та легенди серед дерев.

Невелике незалежне сербське видавництво «Беобук» як єдине у світі погодилося видати дебютний роман американської журналістки Шеррі Джонс «Дорогоцінний камінь Медини». Сигнальний наклад книги в тисячу примірників з’явився в книгарнях Сербії минулого тижня, але вже за кілька днів був вилучений із продажу.

Туризм на Середземному морі є справою прибутковою, але не улюбленою, пише лондонське видання «Економіст». Забруднення довкілля, падіння місцевої моралі та нищення пляжів — це та ціна, яку заплатили за великі прибутки на масовому туризмі Іспанія, Греція, Португалія та Італія, які залили свої узбережжя в бетон. Постійний галас та потворство почали дратувати гостей. Країни третього світу, які ще мають узбережжя невимовної краси, стають на шлях повторення європейських помилок.

За оприлюдненими вчора офіційними даними, внаслідок авіакатастрофи, яка сталася в середу о 14.45 за місцевим часом у мадридському аеропорту Барахас, 153 особи загинуло, ще 19 отримали тяжкі поранення і перебувають у лікарнях у критичному стані. Серед загиблих — як іспанці, так і туристи з Німеччини, Франції, Чилі, Швеції та Нідерландів.

Британська газета «Індепендент» днями подала жахливий репортаж своєї кореспондентки Террі Джадд із жіночого відділення в’язниці в афганському місті Лашкар–Гах, центру провінції Хелманд. Більшість жінок–в’язнів відбувають там 20–річний термін ув’язнення за те, що їх... зґвалтували. Менша частина — за те, що втекли з батьківського дому з чоловіками, яких кохали. Афганський закон не робить різниці при покаранні за позашлюбні сексуальні стосунки — чи це було з кохання, чи це було найжорстокіше зґвалтування. Вина в усіх випадках покладається на жінку. Точніше на дівчат–підлітків, бо більшість ув’язнених не досягли 16 років. Наймолодшій бранці в’язниці в Лашкар–Гах — лише 13. Від «збезчещених» дівчат відмовляється родина і все село, тому, якщо в них народжуються діти, малі відбувають ув’язнення разом із матерями.