У ці драматичні дні, коли перед Україною вкотре постала загроза зникнення, кожен, хто вважає себе українцем, повинен зрозуміти: спроби демонтувати в Україні національну владу, постійні ганебні нападки на Віктора Ющенка і намагання цілковито зруйнувати інститут Президента України, є нічим іншим, як підступною зрадою демократичних здобутків народу, фактичним заколотом і реваншем тих антидержавних сил, які назавжди мали залишитися в минулому.
Правоохоронні органи Росії оприлюднили невтішну для лідера української Партії регіонів новину. Фактично у Віктора Януковича відібрали подарунок, який він отримав на свій день народження, 9 липня. Саме цього дня «Національний комітет громадських нагород» Росії нагородив колишнього Прем’єр–міністра України орденом Святого князя Олександра Невського. А тепер з’ясувалося, що орден цей має не більше ваги, ніж картопляний.
Позавчора в Черкасах так і не відбулася очікувана сесія міської ради. Депутати, наче лобурі–школярі, її просто зірвали: відмовилися реєструватися, хоча й товклися в коридорі біля залу засідань. На сесію не з’явилися, зокрема, БЮТівці, «регіонали», частина «НУНСівців», комуністи. Разом із міським головою Сергієм Одаричем зареєструвалися тільки 15 депутатів, а для кворуму треба вдвічі більше. Таку поведінку міських обранців мер пояснює тим, що він не піддався на їхній шантаж.
Закон, внесений Президентом України, учора був ухвалений Верховною Радою України. Він передбачає значне посилення штрафних санкцій за порушення Правил дорожнього руху. Згідно з законом, у середньому штраф за порушення правил становитиме близько 100 гривень. Для порівняння: досі за найпоширеніші порушення водії викладали від восьми до сімнадцяти гривень.
Для більшості країн світу сесія Генеральної Асамблеї ООН, яка розпочалася вчора у Нью–Йорку, стане майданчиком у боротьбі за існуючий світовий порядок, який похитнувся після вторгнення Росії до Грузії та визнання Москвою самопроголошених Абхазії й Південної Осетії.
У цю холодну осінню пору уряд Юлії Тимошенко має дві глобальні перешкоди для роботи: світову фінансову кризу та міністрів–нашоукраїнців, які нині і не те, щоби зовсім чужі, але й не свої. Першу проблему Юлія Володимирівна, звичайно ж, долає легко й невимушено, а ось друга періодично псує нерви цьому харизматичному політикові. Останнім часом перед тим, як сказати на засіданні уряду якесь вагоме «А», Юлія Тимошенко завжди схиляє голову ліворуч, де зазвичай сидить «нунсівський» віце–прем’єр Іван Васюник, та намагається зрозуміти, буде він казати своє «Б», чи цього разу промовчить. Минулого тижня обійшлося, хоча все в залі було готове до скандалу. Але вчора лідер неорганізованого угруповання «НУНС», що діє у стінах будинку уряду, таки встав перед ясні очі Прем’єра після її вступного спічу та зажадав поставити шефові низку політичних запитань.
Загальновизнаний факт: кілька тисяч кримчан мають паспорти двох країн, України й Росії. Зрозуміло, на відміну від пролетарського поета, вони не козиряють однією з цих «паспортин». Навпаки — всіляко приховують своє подвійне підданство, розуміючи, що українське законодавство такий статус не вітає. Але не більше — дається взнаки прогалина вітчизняного законодавства. Хтозна, чим це може обернутися в майбутньому, особливо з урахуванням російського досвіду щодо захисту своїх громадян на теренах Грузії. Ясна річ, що в прямих аналогіях інколи більше емоційного надриву, аніж об’єктивного аналізу. Але ж і «умом Росію нє понять». Тим паче сьогоднішню, яка, за всіма ознаками, піймала кураж «билого вєлічія».
Жизель Бюндхен прощається з минулим. Бразильська супермодель вирішила здихатися всього, пов’язаного з тим тривалим періодом життя, коли вона зустрічалася з Леонардо Ді Капріо. 28–річна манекенниця, яка, згідно з рейтингом журналу «Форбс», є найбільш високооплачуваною моделлю у світі, виставила на аукціон «Крістіз» коштовності, що дарував їй колишній бойфренд.
Кращих виконавців ролей Шерлока Холмса і доктора Ватсона, ніж Василь Ліванов і покійний Юрій Соломін, у світі досі не було, незважаючи на існування десятків, якщо не сотень екранізацій творів Конан Дойля про пригоди знаменитого детектива. Утім, хоча це твердження доведене вже не одним рейтингом, західні режисери не втрачають надії перевершити радянську «холмсіану». Не став винятком і Гай Річі.
