Олімпійський турнір у Ріо-де-Жанейро для українських майстрів вільної боротьби пройшов не найкращим чином — ні чоловічій, ні жіночій збірній не вдалося виграти бодай однієї нагороди.

Незважаючи на ускладнений формат поточної першості, котрий, на думку вітчизняних футбольних функціонерів, мав зробити нинішній розіграш більш привабливим для вболівальників, уже наступного ігрового уїк-енду — за чотири тури до завершення турніру

Упродовж свого майже десятирічного домінування в супертяжкому дивізіоні Володимир Кличко мав один беззаперечний козир перед своїми опонентами.

Неймовірно цікавим у плані боротьби за дві перепустки до ліги найкращих хокейних збірних вийшов київський чемпіонат світу в дивізіоні ІА.

В останні роки київське «Динамо» без особливого успіху намагається розв’язати надскладне для нинішніх реалій завдання — перемогти в ігровий час, а не в серії післяматчевих пенальті, свого головного конкурента на внутрішній арені.

Опинившись у ситуації, коли на все і всіх грошей в українському спорті більше не залишилося, з’ясувалося, що системною роботою з розвитку цієї царини життя ніхто, по суті, в країні не займався.

Як би не хотілося вітчизняним хокейним шанувальникам швидко бачити нашу національну збірну в еліті світового хокею, але питання її прогресу цілком і повністю впирається в суворі реалії, в яких у нашій країні перебуває «найшвидша гра в світі».

Кожного разу — спочатку до Лондона, а через чотири роки до Ріо — відправляючи знаного вітчизняного дзюдоїста Георгія Зантараю на Олімпіаду, в таборі національної збірної очікували від чемпіона світу та Європи олімпійської медалі.

Далеко не всі спортсмени після Олімпіади швидко поспішають повернутися до змагального ритму. Здавалося б, найбільше можливостей для перепочинку мало би бути в олімпійських призерів.

Реагуючи на здобуття динамівцями за підсумками минулого сезону чемпіонського титулу, футболісти «Шахтаря» наголошували на низькій пробі їхнього «золота», адже впродовж турніру «біло-сині» не відібрали у свого головного конкурента жодного очка.