Земельній реформі на Київщині наказали зупинитися. Майже два місяці в кабінетах Київського науково–дослідного та проектного інституту землеустрою лежать невиконаними 12 тисяч (!) проектних документацій, а працівники не ходять на роботу. Це не страйк і не порушення трудової дисципліни, просто кабінети в інституті опломбовані, а самої установи, якщо вірити наказам Держкомзему, не існує в природі. Щоправда, дві ухвали: Бориспільського міськрайонного та Господарського судів — рішуче скасовують фантазії керівництва Комітету земельних ресурсів як незаконні. Іншими словами, судова гілка влади визнала право колективу Інституту землеустрою працювати, але влада, у свою чергу, застосовувала свою юридичну норму: правий той, хто має більше прав. Інститут просто захопили, поставили на вході охорону, в кабінет директора — свою людину, а тих «несвоїх», котрі потрапили під руку, старанно «переконували» на нічних допитах у міліцейських відділеннях.

«Депутати, вашими рішеннями прикриваються хабарники», «Матковський, схаменись, всього не забереш», «Не забирайте кусок хліба у глухих» — транспарантами із цими та іншими, не менш дошкульними для міської влади гаслами зустрічали обранців громади, котрі наприкінці жовтня поспішали на чергову сесію Полтавської міськради, кілька десятків пікетувальників. Останні репрезентували працівників місцевого виробничого підприємства «Універсал» Українського товариства глухих та приватних підприємців, які торгують на єдиному в Полтаві книжковому ринку «Книжкове джерело», що належить згаданому підприємству.
Ці люди під стіни мерії прийшли не вперше. Аналогічне пікетування відбулося через кілька днів після того, як 18 вересня ц. р. на позачерговій сесії міськради депутати вирішили «перенести» ринок «Книжкове джерело» з «насидженого» місця по вул. Шевченка, 58–А на таку собі «цілину» по вул. Шевченка, 62 і водночас надати вивільнену ним площу приватному підприємству «Полтава–2008» для спорудження тут торговельного центру. При цьому очевидне географічне сусідство згаданих територій зовсім не «поріднювало» їх, навпаки — розводило ледь не на різні «полюси» за умовами для використання.

Дев’ять років тому у Володимира Стефаніва з Підгайців на Тернопільщині був вибір: нарікати на економічний занепад в Україні, змирившись із ситуацією абсурду, або спробувати щось кардинально змінити у своєму житті. Він зупинився на другому варіанті й подався на заробітки за кордон. У ті часи українців в Іспанії було мало, і країна приймала трудових мігрантів на законних підставах. Володимир швидко отримав документи на право праці і проживання, знайшов роботу, а за деякий час у Барселону приїхали по черзі його обидва сини і дружина. Вони не мали ілюзій щодо солодкого життя на чужині, але часу зважувати на терезах співмірність втрат і здобутків не було. Під час нашої розмови у затишній кав’ярні на барселонській набережній мої земляки щиро зізналися: щоденна виснажлива боротьба за хліб насущний залишає мало місця для ностальгії. Хоча Україна їх «не відпускає»...

Черговий наш боксер поволі наближається до найбільшої мрії в житті кожного представника свого виду спорту — стати чемпіоном світу. В’ячеслав Узелков нині володіє поясом Інтерконтинентального чемпіона за версією WBA в напівважкій вазі (до 79,379 кг) і 15 листопада захищатиме свій титул у поєдинку з румунським бійцем Алехандро Лакатушем. Поєдинок відбудеться у столичному Пала­ці спорту в рамках турніру Steel Power II, що організує промоутерська компанія братів Кличків K2 East Promotions.

Коли прогуляєшся Херсоном, здається, що тут із мистецтвом, а тим паче contemporary art, геть скрутно. Але ж знайшли там провокативного художника Стаса Волязловського, який нині продається в Москві й за угодою з галереєю «Реджина» не має права зв’язуватися більше ні з якими арт–інституціями. Тут щороку проводиться ще й фестиваль футуризму, а це вже «не шо лібо как».

Черкаська художниця Олександра Теліженко, добре відома своїми вишивками не тільки в Україні, а й у Росії, Польщі, Бельгії, Канаді, США, Німеччині, Чехії та Індії, «пішла в народ». У Черкасах, у торговельно–розважальному центрі «Екватор», заслужена художниця України відкрила ексклюзивну виставку ручної та машинної вишивки від своєї «Творчої майстерні» і назвала її «Жива традиція». Вишиті рушники неймовірної краси, в тому числі і той самий, котрий називається «Роксолана», портрети Богдана Хмельницького, Тараса Шевченка, картини «Біле древо», «Озеро» та інші демонструються в холі центру.

Чергова корона найкрасивішої дівчини оминула Україну: на конкурсі «Міс Земля», який у ніч із неділі на понеділок проходив на Філіппінах, представниця нашої дер­жави не вийшла навіть у півфінал. 18–річна студентка Київського національного лінгвістичного університету Ольга Бєлоусова, попри розкішне довге волосся і пухкі губки, журі не вразила. Нагадаємо, що, на відміну від інших подібних конкурсів, учасниці змагання за титул «Міс Земля» повинні не лише продемонструвати свою вроду, вишукані манери і розум, а й щиру турботу про природу і навколишнє середовище.

— Куме, чи ви чули, що Нобелівську премію миру за боротьбу з расовою дискримінацією за 2008 рік поділять брати Клички та Барак Обама?
— Яким чином і за що?
— Клички — за те, що припинили гегемонію чорних, а Обама — гегемонію білих.