Пароплави приставали просто до Дніпрового берега: пристані на початку 1960–х років у селі Бучаки, що на Канівщині, не було. Пасажири заходили–виходили на колісний пароплав, який димів здоровенною трубою, сходнями — дошками із набитими упоперек рейками.
Кількість зірок шоу–бізнесу, які беруться розробляти власні колекції аксесуарів, взуття чи одягу, вже перетнула всі розумні межі. Однак «справжні» дизайнери не бояться конкуренції з боку співачок–актрис. Адже мало яка з них здатна створити щось варте уваги справжніх цінителів моди, а не лише своїх фанаток. Та винятки з цього правила все ж є. І декого із зіркових модельєрів навіть запрошують продемонструвати свої колекції на головних світових тижнях моди. Скажімо, у Нью–Йорку такої честі удостоїлася Вікторія Бекхем. А на Лондонському тижні моди, який завершився днями, оплески зривала Сієнна Міллер. Разом зі старшою сестрою Саванною кінозірка представила дебютну колекцію власного бренду Twenty8Twelve.
Стільникові телефони так щільно ввійшли в побут сучасної людини, що без них складно уявити життя. «Мобілки» тепер не лише засіб спілкування: їх використовують як фото– й відеокамери, грають в ігри, слухають музику, дивляться кінофільми і читають, а віднедавна ще й пишуть цілі романи. Як повідомляє Сі–Ен–Ен, саме за допомогою мобільного телефона написаний один з останніх бестселерів у Японії.
Президент Франції Ніколя Саркозі відомий багатьма своїми захопленнями. Крім пристрасті до вродливих жінок, хазяїн Єлисейського палацу відомий тим, що залюбки здійснює пробіжки та бігає на лижах, — за це він навіть отримав прізвисько «стрімкий Сарко». Інше, менш відоме, його захоплення — філателія. Саркозі збирає поштові марки, і його колекція зростає день у день. Президент навіть став шефом–спонсором Клубу філателістів при Єлисейському палаці. Про хобі Саркозі стало відомо іншим світовим лідерам та знаменитостям, і вони почали активно допомагати в поповненні президентської колекції. «Зібрання марок Саркозі поступово перетворюється на одне з найбільш імпозантних у світі завдяки світовим лідерам, які постійно роблять свій внесок до колекції», — підтвердила британська газета «Дейлі телеграф».
Оголошення: «Продам шкурки зайців–біляків. Заєць–червоноармієць».
«Бюджетна» сесія Київради, яка мала відбутись позавчора, перенесена щонайменше на тиждень. Причина цього проста — йдуть торги за депутатські голоси. Симпатикам Черновецького, мабуть, не просто зібрати 61 голос, тим паче що власники мандатів мають унікальну можливість продати свої голоси дуже й дуже дорого. Адже голосування за бюджет міста, як і день народження, буває раз на рік. Тільки цим, а ніяк не бажанням глибше вивчити 300–сторінковий бюджет Києва, пояснюється взята пауза. При цьому цифри, закладені у головний фінансовий документ столиці, суттєвим чином не зміняться. Бо й не вони є предметом дискусії, а сума, за яку можна придбати голос столичного «парламентарія». Звісно, якісь незначні правки на рівні перерозподілу між сферами господарювання мізерних сум усе ж можливі. Але порядок цифр від цього не «постраждає».
Шкодую, що мені так і не вдалося видзвонити жодного з лікарів, звільнених за нелояльність до Черновецького. Тиждень тому «УМ» уже писала про це, імена та посади ми називали. Чому не вдалося? За робочими телефонами, вказаними у довідниках, їх уже не було, а мобільних чи домашніх нам, ясна річ, ніхто не надав. Не допомогли й особисті контакти — машина «знайомий знайомого мого доброго знайомого» почала було зі скрипом обертатися, але спотикнулась і зупинилася.
— Олександре, що з минулорічним бюджетом? По ньому відзвітували?
— Ні. Ніхто не звітував. Там є величезні борги. Ви ж знаєте, що навіть новорічну ялинку, яка була закладена в бюджет, не було за що розібрати. І це, не кажучи про заборгованості з зарплат.
Позавчора увечері Міжнародний трибунал ООН із воєнних злочинів у колишній Югославії оголосив вирок у справі, яка тривала з червня 2006 по серпень 2008 року щодо шести представників колишнього югославського керівництва. П’ятеро з шести суддів трибуналу визнали екс–президента Сербії Мілана Мілутиновича не винним, відтак трибунал звільнив його. З інших п’ятьох підсудних знято обвинувачення в геноциді албанців Косова, але визнано винними у вбивствах та етнічних чистках, і засуджено до ув’язнення терміном від 15 до 22 років. Ідеться про колишніх віце–прем’єра Сербії Ніколу Саїновича, міністра оборони Драголюба Ойданича, генералів армії Небойшу Павковича та Владиміра Лазаревича і главу сербської поліції Сретена Лукича.
Новий хіт грузинського телебачення має простий сценарій: відомий співак, поет та сатирик зачинився у в’язничній камері й обіцяє, що залишить її лише після відставки президента Михаїла Саакашвілі. Георгій Гачечиладзе (артистичний псевдонім — Уцнобі) «сидить» із 20 січня. Спить на нарах у камері, яка облаштована в телестудії грузинського телеканалу «Маестро». За ним постійно стежать чотири телекамери. «Режим не дуже суворий, бо «в’язень сумління» запрошує до себе в гості артистів, правозахисників та опозиціонерів, які жваво критикують президента Саакашвілі. У камері встановлено чотири «шконки» (так на жаргоні називають в’язничні багатоярусні ліжка), щоб усі охочі могли посидіти «з солідарності» з Георгієм. Реаліті–шоу під назвою «Камера № 5» стає все популярнішим серед глядачів. Телеканал «Маестро» — це невелика компанія, яка отримала ліцензію на трансляцію громадсько–політичних програм наприкінці минулого року.
