...Я добре пам’ятаю, як у 2009 році біля Бабиного Яру почали зводити пам’ятник Тетяні Маркус, адже щодня їздила тією дорогою на роботу. Коли ж тендітна бронзова постать з’явилася на розі вулиць Дорогожицької та Олени Теліги, її ім’я багатьом ні про що не говорило. Переконана, що й зараз мало хто знає, чому Таню Маркус удостоїли такої честі, і за що в 2006 році Президент України Віктор Ющенко присвоїв їй звання Героя України. В указі ж зазначено: «за особисту мужність і героїчну самопожертву, незламність духу». На пам’ятнику Тетяні Маркус викарбувані роки життя — 1921—1943. Мужність і самопожертва у 20 iз лишком років? Саме так, адже вона не зламалася там, де нерідко не витримували чоловіки...

21 вересня Тані Маркус виповнилося б 90 років. З нагоди ювілею пам’ять учасниці київського підпілля вшанували в Національному музеї історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років, цього ж дня відбулося погашення іменної поштової марки. Пам’ять землячки вшанували також у Ромнах на Сумщині, де Таня народилася, але прожила лише п’ять місяців...

Учора в Києві розпочав роботу Форум міністрів освіти європейських країн «Школа XXI століття: київські ініціативи», на який прибули делегати з майже 40 країн. Проте за якихось 15 хвилин після його початку стався інцидент, після якого журналісти втратили інтерес власне до цього поважного зібрання. Й обговорювали лише пригоду за участю київської студентки Дарії Степаненко та міністра освіти України Дмитра Табачника. Невідомо як, Дарії вдалося подолати кілька кордонів охорони, якою було оточене місце проведення форуму. З букетом квітів вона зайшла до зали, де зібралися високоповажні гості, й попрямувала до президії, в якій сидів Дмитро Табачник. Побачивши букет, той заусміхався, але несподівано... отримав ним ляпаса! Цю сцену встигли задокументувати кілька телеоператорів. Хтось із гостей кинувся випроваджувати студентку із залу: Дарія йшла, демонстративно гупаючи підборами, за нею несли її букет–протест. На вулиці дівчину чекали друзі в авто, проте зникнути з місця пригоди їй не вдалося. Дарію наздогнали «беркутівці» й повели до свого «воронка».

В останню неділю жовтня ось уже впродовж багатьох років ми переводили стрілки годинників назад. І викроювали таким чином собі одну зайву годинку ранкового сну. Проте з нинішнього жовтня поспати довше не вдасться: учора парламент ухвалив проект постанови «Про зміну порядку обчислення часу на території України». Тож відтепер ми припиняємо маніпуляції зі стрілками і залишаємося жити за лiтнiм часом.

Слід зазначити, що на вчорашній розгляд Верховної Ради було винесено одразу два «часових» законопроекти. Один — від екс–БЮТівця Олега Надоші, інший — від «регіонала» Вадима Колесніченка. Між ними є одна принципова різниця: Надоша пропонував залишитися на літньому часі, тобто всій країні жити на годину вперед від звичного природного часу, а Колесніченко пропонував перевестися в жовтні на зимовий час і постійно жити за ним. Проте до розгляду останнього черга взагалі не дійшла — депутати 266 голосами ухвалили проект Надоші.

Зустріла якось свою давню приятельку, цікавлюся, як справи. «Та от, перевела сина в іншу школу. Не знайшов спільної мови з однокласниками...». Вітю я знаю як скромного та тихого хлопчика, відмінника. Що ж сталося? П’ятеро йолопів із класу зробили хлопця об’єктом знущань. Почалося все ще в молодших класах, спочатку над Вітею кепкували, потім почастішали різноманітні капості — то портфель заховають, то зошита порвуть, а якось навіть куртку в роздягальні порізали. Звертання до вчителів і директора результатів не дали — однокласники стали обережніші, все робили потай, тож спіймати на гарячому кривдників не вдавалося... Ця історія пригадалася під час прес–конференції «Дідівщина в школі», де фахівці розповіли, якою є ситуація з насильством у наших навчальних закладах і як із цим боротися.

Наприкінці травня Петра Тронька журналісти і громадськість бачили на урочистостях iз нагоди відкриття меморіальної дошки письменнику Олесю Гончару на території Михайлівського Золотоверхого монастиря в Києві. 95–річний академік виглядав бадьорим і сповненим сил, виступав, роздавав коментарі журналістам. Він, попри свій поважний вік, продовжував працювати: очолював Національну спілку краєзнавців, був головою правління Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам’яток історико–архітектурної спадщини, віце–президентом Асоціації історичних міст України, головним редактором журналу «Краєзнавство». Тому звістка про його смерть для багатьох стала повною несподіванкою. Петро Тимофійович пішов від нас у вівторок, на 97–му році життя.

Уже до 12 вересня Міністерство освіти обіцяє оприлюднити проект Умов прийому до вищих навчальних закладів на 2012 рік. Такими планами поділився під час відеоконференції в Кабміні міністр освіти Дмитро Табачник.

...На фото — натовп догола роздягнених жінок. Вони тримають на руках таких же голісіньких дітей і злякано туляться одна до одної. Ці люди приречені і за якусь мить помруть. Не тому, що зі зброєю в руках боронили рідну землю від ворога, а лише тому, що народилися євреями.

«Національна історична спадщина України — світовий доступ в електронному форматі» — так називається масштабний проект, який реалізовує наразі Національна історична бібліотека України спільно з компанією «Електронні архіви України». У його рамках найцінніші видання, які має у своїх фондах книгозбірня, отримають нове електронне «обличчя».

Набув чинності наказ Міносвіти про Зовнішнє незалежне оцінювання, яке має відбутися в 2012 році. Документ днями був зареєстрований в Міністерстві юстиції. Як зазначено в ньому, в наступному році майбутнім вступникам запропонують тести з дев’яти предметів: української мови і літератури, історії України, математики, біології, географії, фізики, хімії, російської мови та однієї з іноземних мов за вибором (англійської, німецької, французької або іспанської). Відтак для Українського центру оцінювання якості освіти це є сигналом для початку підготовки тестів із вищезгаданих предметів, а також їх перекладу на мови нац­меншин.

Учора міністра освіти Дмитра Табачника дуже чекали у київській школі №25. Як анонсували заздалегідь, там пан міністр разом із послом Росії в Україні Михайлом Зурабовим мав узяти участь в презентації спільного проекту російських і українських учених «Віртуальна школа». Проте на святковій лінійці очільник освітнього міністерства так і не з’явився. Причому про цю прикрість стало відомо за якихось 10 хвилин до початку свята. Журналісти відразу ж припустили, що Табачник образився на заяву глави адміністрації Президента Сергія Льовочкіна щодо своєї відставки.