Начальник потяга N349–350 «Харків–Тернопіль» Олександр Абросімов зателефонував у редакцію і з ходу ошелешив запитаннями: «Ви, коли їдете в потязі, п’єте чай? Вмиваєтеся, зуби чистите? А чи знаєте, що за вода у вагонних титанах і туалетах та як вона туди заливається?». Звичайно ж, кожен пасажир хоч раз у житті пив чай у потязі. А ті, хто пам’ятає ще з дитинства залізні підстаканники, навіть своїм дітям навмисно візьмуть скляночку хай і не дуже запашного, але такого «цікавого» чаю. Та, за словами провідника із більш ніж 20–річним стажем, нинішня вода, з якої роблять «вагонний» чай, може обернутися для пасажирів проблемами зі здоров’ям.

У понеділок завершилася реєстрація охочих узяти участь у Зовнішньому незалежному оцінюванні–2012. Кількість тих, хто вирішив цьогоріч позмагатися за студентський квиток, наразі ще підраховують. Але чи справедливими будуть ці змагання? Експерти, які зібралися в понеділок за «круглим столом» в агенції «Укрінформ», визнають: майбутня вступна кампанія має низку небезпечних і слабких місць, які можуть звузити право абітурієнтів на чесний і справедливий вступ до ВНЗ.

У вівторок у Києво–Печерській лаврі відбулося зібрання Київської єпархії — перше відтоді, як на пост її тимчасового очільника було призначено митрополита Павла (Лебедя). Високоповажному зібранню було оприлюднено звернення предстоятеля УПЦ МП. У ньому митрополит Володимир визнає, що очолювана ним церква переживає «нелегкий час, її терзають внутрішні розколи та розбрат», а до «всіх цих незгод додаються і внутрішні чвари, котрі ніяким чином не сприяють цілям і меті, котрі перед нами, священнослужителями, ставить Господь». Також у своєму листі предстоятель згадав рішення Синоду про призначення керуючим Київською єпархією владики Павла: «Дякую Священному синоду за надану нам допомогу в управлінні Київською єпархією. Залишаю за собою право бути керуючим архієреєм Київської кафедри». Цими словами митрополит Володимир дав чітко зрозуміти, що очільником Київської єпархії все ж залишається він. І, як ідеться далі в листі, саме йому належить право підпису важливих документів.

Одразу два ювілеї — 50–річчя рукоположення на єпископа та 45–річчя служіння на Київській кафедрі — святкує в ці дні предстоятель Української православної церкви Київського патріархату Філарет. І якщо, за його особистим зізнанням, перше не є чимось незвичайним (бо історія української церкви має чимало прикладів архієрейського служіння по 50 років), то своїм перебуванням на Київській кафедрі він встановив своєрідний рекорд. За тисячу років християнства на Русі жоден архієрей не очолював кафедру так довго (відомо, що один із «найтриваліших» попередників Патріарха Філарета пробув на цьому посту 34 роки).

З нагоди ювілеїв минулої суботи у Національній опері відбулася урочиста академія, потім святкування продовжилося богослужінням у Володимирському соборі за участю Патріарха Філарета та сорока архієреїв. Закінчилося всенічне бдіння в неділю. Напередодні урочистостей, у п’ятницю, владика зустрівся з журналістами, щоб згадати роки свого служіння Господу та прокоментувати найрезонансніші аспекти церковного життя.

В Одесі набирає обертів конфлікт між видавництвом «Чорномор’я» та редакціями трьох газет, які розташовані в приміщенні видавництва — «Вєчєрняя Одєсса», «Юг» і «Чорноморські новини». Сьогодні в господарському суді розглядаються п’ять (!) позовів, пов’язаних із «Чорномор’ям» i редакціями газет. Три з них подало видавництво з матеріальними претензіями до «Вєчєрнєй Одєсси», «Юга» і «Чорноморських новин»; водночас «Юг» і «Чорноморські новини» судяться з видавництвом щодо перешкоджання редакційній діяльності.

Сьогодні весь світ відзначає Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Нагадаємо, що саме 27 січня 1945 року радянські війська звільнили в’язнів найбільшого нацистського табору смерті Освенцiм—Біркенау, що розташовувався на території Польщі. З 2005 року, за рішенням Генеральної Асамблеї ООН, у цей день вшановують пам’ять жертв Голокосту. Цьогорічні роковини присвячені пам’яті вбитих під час Голокосту дітей. Історики кажуть, що таких налічується півтора мільйона. Зокрема, наймолодшій жертві київського Бабиного Яру було лише три дні...

Футбольний чемпіонат Європи вніс суттєві корективи в навчальний рік цьогорічних випускників. Як повідомляє офіційний сайт Міністерства освіти, для одинадцятикласників останній дзвоник цьогоріч віддзвенить ще 3 травня, тобто в цей день завершаться навчальні заняття. 4—11 травня вони здаватимуть випускні іспити, які тепер називаються державною підсумковою атестацією, iз трьох предметів: української мови (обов’язково), на вибір математики або історії (обов’язково) та ще одного предмета за вибором учня. А вже 12—13 травня випускникам вручать документи про середню освіту, тобто відбудуться випускні вечори. Відтак 15 травня — 7 червня всім, хто має намір стати студентом вишу, доведеться писати тести Зовнішнього незалежного оцінювання.

Масштабне загальнонаціональне дослідження провели в українських школах співробітники Інституту соціології НАН України та Інституту педагогіки НАПН України восени минулого року. У ході цього опитування, в якому взяли участь понад 10 тисяч випускників та більше тисячі вчителів, фахівці намагалися з’ясувати, з якими почуттями входить нове покоління у доросле життя, які їхні життєві плани й прерогативи. Нинішні випускники — це покоління, яке народилося в 1994–95 роках. Воно не пам’ятає, що таке Радянський Союз, знецінені карбованці й порожні полиці в магазинах. Зате знає, що таке ринкова економіка, інтернет, багато хто з них бував за кордоном і бачив, якими є стандарти життя в цивілізованих країнах, і знає, до чого прагнути.

Перебуваючи влітку минулого року в Польщі, ми, група українських журналістів, дивувалися чималим плантаціям полуниці, смородини, малини та чепурним садкам обабіч доріг. З’ясувалося, що місцевим селянам вирощувати фрукти–ягоди дуже вигідно. Адже їм не доводиться самотужки стояти на базарі і збувати вирощене. На момент нашого приїзду саме в розпалі був полуничний сезон. Тож на власні очі довелося бачити, як під вечір у село заїжджає велика вантажівка і скуповує зібрану впродовж дня полуницю у дрібних фермерів. Останнім така форма співпраці дуже зручна: вони отримують на руки гроші і не ламають голову, куди подіти свій досить вибагливий у зберіганні товар. За схожою схемою польські селяни збувають і малину, і смородину, і вишню–черешню... А що ж український селянин? Збере відро смородини та й витратить на «маршрутку» те, що вторгував за неї на базарі. Тому й їмо ми фрукти та ягоди з Туреччини, Польщі, Іспанії, Єгипту, Молдови, Китаю замість того, щоб зробити вирощування «вітамінів» вигідним для українського села.

Доводити, що це справді вигідно, у найближчі пару років будуть у селі Лосятин, що на Тернопільщині. Саме там нині триває створення першого в Україні «полуничного» кооперативу.

Кілька років тому в спецфондах Київського національного університету імені Тараса Шевченка професор Микола Тимошик віднайшов досі не відому книгу Івана Огієнка про його рідне містечко Брусилів, що на Житомирщині. Саме там 130 років тому 14 січня народився Іван Огієнко. Нині в рідному містечку головна площа носить ім’я свого видатного земляка. Тут же встановлено пам’ятник Івану Огієнку, а днями з нагоди ювілею відкриють музей.