Позавчора мер Полтави Олександр Мамай поскаржився журналістам, що працівники прокуратури здійснюють масштабні обшуки та вилучення документів, печаток і комп’ютерів на підпорядкованих йому комунальних підприємствах, а також в управлінні житлово–комунального господарства міськвиконкому. Така «зачистка» служб життєзабезпечення обласного центру, на думку міського голови, може паралізувати їх роботу в розпал планових ремонтів доріг, комунікацій житлово–комунальної сфери тощо.

З огляду на значний недобір ранніх зернових культур (насамперед, продовольчої пшениці) через посуху та інші «сюрпризи» природи експерти аграрного ринку прогнозують подорожчання хліба вже найближчим часом. Однак цю аксіому залежності між попитом і пропозицією беруться спростовувати наші урядовці. Днями на прес–конференції в Полтаві перший заступник аграрного міністра Микола Безуглий, відповідаючи на запитання «УМ», запевнив, що «немає ніяких підстав для підвищення цін на хліб протягом усього маркетингового року». Оскільки, мовляв, держава вжила всіх заходів, щоб мати в Аграрному фонді півторарічний запас зерна. Тож перехідні запаси минулого року та цьогорічні форвардні закупівлі, за словами пана Миколи, дозволяють мати 1 мільйон 700 тисяч тонн пшениці й жита за цінами, які значно нижчі за ті, що склалися сьогодні на ринку.

За інформацією Управління Державної пенітенціарної служби в Полтавській області, ув’язнений за крадіжки 44–річний Юрій Шахов позавчора здійснив утечу «на ривок». Себто на очах охорони переліз через паркан і накивав п’ятами. При цьому вартові одразу двох постів намагалися «дістати» його пострілами з вогнепальної зброї, проте їм це не вдалося.

За 43 роки роботи Станіслава Гончаренка на рідному підприємстві змінювалися тільки назви останнього та його посади. У травні 1969–го, себто менш ніж через півтора року після закінчення вишу (!), став головним інженером Полтавського виробничого управління водопровідно–комунального господарства, де працювало понад 800 осіб, а з грудня 1973–го очолив його. Саме тоді споруджували найпотужніші об’єкти, на яких він днював і ночував. Посаду керівника довелося залишити у травні 1980 року, коли його хотіли зробити цапом–відбувайлом за спалах кишкової інфекції в обласному центрі. Майже півроку їздив тоді у Харків до прокурорських слідчих, які не приховували: «світить» йому років 10–12 за колючим дротом. Зрештою, справжніх винуватців поширення інфекції знайшли. Правда, «помилочка» обійшлася йому підірваним здоров’ям. Та що більш ніж через 30 років подібний удар нижче пояса одержить від своїх колег, не міг уявити навіть у найжахливішому сні.

Минулої суботи на конференції обласної організації Партії регіонів мер Полтави Олександр Мамай одержав її партквиток. За словами очільника міста, це перша партія, в яку він у своєму житті вступив. Насамперед тому, що йому «комфортно і приємно» співпрацювати з першим «регіоналом» краю, головою облдержадміністрації Олександром Удовіченком, якого вважає безумовним лідером (а раніше називав навіть своїм політичним «батьком»). При цьому мер пообіцяв найактивніше агітувати за владну політсилу та поностальгував за ледь не ідеальною моделлю управління, коли в нас була одна партія — керівна і спрямовуюча, на роль якої, звісно, тепер може претендувати лише Партія регіонів.

Учора секретаріат Кременчуцької міської організації Національної спілки журналістів оприлюднив відкрите звернення до міського голови Олега Бабаєва з вимогою «негайно припинити цензуру в будь–яких її формах і проявах» та закликом «до конструктивного діалогу зі ЗМІ незалежно від форми власності». Прояви такої цензури з боку посадовців мерії місцеві «акули пера» побачили, насамперед, у почастішанні випадків «невмотивованої відмови в наданні інформації незалежним ЗМІ».

У п’ятницю близько 13–ї години в Полтаві, на перехресті вулиць Зіньківська та Шведська могила, більш відомому як поворот до музею–заповідника «Поле Полтавської битви», перекинувся мікроавтобус «Мерседес–спринтер» із 17 пасажирами, які їхали на весілля у Диканський район. За неофіційними даними, попереду промчав легковик із молодятами, тож водій буса, щоб не відставати, намагався «проскочити» згадане перехрестя на великій швидкості й не впорався з керуванням. Автівка вилетіла на трасу Полтава—Гадяч, «завалившись» на бік. У цей час водій найближчої до неї вантажівки «САЗ» намагався об’їхати некеровану машину, але йому це не вдалося — самоскид ударив «лежачий» бус із пасажирами в дах.

Учора в селі Куйбишеве Шишацького району поховали 26–річну місцеву мешканку, матір восьмирічного сина. Одразу після її вбивства зі звірячою жорстокістю далеко за межами цього населеного пункту поповзли чутки про маніяка, котрий відрізав голову та груди молодій жінці, нібито залишивши її розчленоване тіло «напоказ» серед вулиці. Насправді ж усе виявилося набагато прозаїчнішим. Жертву кривавого злочину востаннє бачили живою після відзначення купальського свята близько 23–ї години, коли вона йшла до центру села з 21–річним односельцем. А менш ніж за годину по тому її понівечене i розтерзане тіло знайшли біля гаражів.

У столиці українського гончарства — селищі Опішні — завершилася щорічна і водночас безпрецедентна за масштабами тритижнева мистецько–просвітницька акція, спрямована на збереження та примноження традицій цього древнього ремесла, пробудження насамперед у молоді інтересу до нього та «супутніх» і нових видів творчості. Проходила вона на базі розташованих тут Національного музею–заповідника українського гончарства, академічного Інституту керамології, Колегіуму мистецтв і Центру розвитку духовної культури. Перші два тижні щоденної копіткої роботи митців і аматорів та практично безперервних виставок, екскурсій, майстер–класів, творчих зустрічей, презентацій організатори іменували передздвижжям, себто своєрідним прологом до вже четвертого Тижня гончарного здвиження. Апофеозом останнього став Національний фестиваль гончарства.

Наведене тут дослівно повідомлення було оприлюднене на сайті прокуратури Полтавської області 16 травня ц. р.. Тож «УМ» дякує правоохоронцям за небайдужість. Водночас констатуємо, що таке визнання прокуратурою незаконності будівництва «крутої» огорожі на березі Ворскли фактично означає тільки одне: тамтешнім селянам і «дачникам» мають повернути нахабно відібраний у них пляж і, власне, берег річки. Тим паче, що після 15 лютого, коли матеріал з’явився у газеті, минуло вже майже п’ять місяців, і зараз пляжний сезон у розпалі. То, може, автори листа в «УМ», який став приводом для журналістського розслідування, вже засмагають на улюбленому місці відпочинку? Зовсім не риторичною відповіддю на це питання став ще один їхній лист (під ним — 23 підписи), який нещодавно надійшов до полтавського корпункту «УМ». Дякуючи газеті за принциповість, уже знайомі нам автори — мешканці села Петрівка й «дачники» — зазначають: незважаючи на згаданий припис облпрокуратури, той пляж не став для них доступнішим ні на квадратний сантиметр. Скоріше — навпаки...