Цього року вшановуємо півторастолітні ювілеї трьох світочів української культури: у січні — Агатангела Кримського, в лютому — Лесі Українки (Лариси Косач-Квітки), у травні — Василя Стефаника.

У вівторок вранці, 27 квітня, розпочнеться засідання з конкурсного добору на посаду виконавчого директора Українського культурного фонду.

Навіть голодували активісти у Коломиї Івано-Франківської області, щоб через 3,5 місяця після закриття все ж запрацювала бібліотека, яка в процесі децентралізації владних повноважень і передачі власності вже фактично зникла.

Донецькі — це Олекса Тихий, без якого не було б Гельсінської групи, та Василь Стус, — каже народжений у Горлівці Петро Антип.

«Промінець» і «Пролісок» — це назви шкільних гуртка юних кореспондентів та рукописного альманаху в школі Кобиж­чі на Чернігівщині (що залізничним сполученням — між Києвом та Ніжином).

Переді мною знову «Право на сміх». До другої книги «Антології сатири і гумору української діаспори» увійшли вибрані різножанрові сатиричні й гумори­стичні твори з календаря-альманаху «Мітла» (Аргентина) і часопису «Комар/Їжак» (Німеччина).

У Харкові планують на 7-24 квітня проведення чергового Міжнародного фестивалю класичної музики KharkivMusicFest, який минулого року через коронавірус не відбувся.

«Такого зневажання національного Генія, як це було учора, не дозволяла собі жодна влада – від комуністів до Януковича. Скрипіли зубами всі, ревізували, кастрували твори, чадрою прикривали неугодні рядки, звільняли з роботи – а ТРАДИЦІЮ всенародного відзначення не порушували»

Перформанс, концерт з улюблених творів та балет, перегляд документальних фільмів й експонування речей iз приватних колекцій, — так 12 та 13 березня у Львівській національній опері вшановуватимуть пам’ять трьох відомих українських режисерів:

До «Святині», якщо ніколи й не сумнівався в її величі, треба дорости: щоб уміти відрізняти справжнє від показного та чітко уявляти контексти, навіть якщо перед тобою і так грубезна книжка на понад пів тисячі сторінок.