Перша драматична сцена країни – а саме так називають Національний академічний театр імені Івана Франка - 20 серпня відкриває уже 102-й сезон.

У Києві за останні тижні відкрили другу виставку, на якій представлено унікальні пам’ятки скіфської доби із зібрання Музею історичних коштовностей України, — «Скіфське золото» у Національному музеї історії України.

Маестро Андреа Бочеллі — легенда, улюблений тенор світу, володар «Греммі» та номінант «Еммі»

Для розуміння характеру Григора Тютюнника й основ його таланту важливо закцентувати на тому, яку літературу він знав. Звичайно, є важливими його вміння нотувати повсякчас висловлювання й риси довколишніх людей у кожному місті чи селі, де б він не побував.

«Хата наша, батьківська й дідівська, старовинна, з плетеним бовдуром і без віконниць, стояла над шляхом, що веде з Полтави до Гадяча. Стояла при самій греблі — вся у вербах, берестах, жовтій акації та бузині», - згадував Григір Тютюнник у розповіді «Коріння».

Щоб розуміти, що Григір Тютюнник жив зовсім в іншому світі – хоч і на добре знайомих сучасникам територіях – заглянемо в досить недавню історію.

Батька Григора Тютюнника забрали у 1937-му. Утім син запам’ятав його турботу і любов на все життя. Про це можна прочитати у творах письменника, в яких немало автобіографічного.

«Був знайдений великий круглий золотий предмет, який виявився пектораллю.

П’ятничний вечір у Національному художньому музеї України був особливим.

Він українською почав принципово говорити і писати, коли йому вже було за 30. Його немає вже 41 рік! А 5 грудня цьогоріч Григорові Тютюннику виповнилося б 90. І це привід згадати Письменника й епоху.