До погрому наметового містечка ініціативи «Геть усіх!» на майдані Незалежності, що трапився минулої п’ятниці о п’ятій ранку, причетні члени громадської організації «Щит». У цьому переконаний начальник столичного главку МВС Віталій Ярема.

Учора в Брюсселі відбулася інвестиційна конференція з питань модернізації української газотранспортної системи. Ключова мета — віднайти сторони, які б погодилися вкласти гроші в українську ГТС, щоб вона стала сучаснішою та надійнішою. Зацікавлених мало б бути багато, з огляду на те, що Україна є одним із ключових транзитерів палива до Європи. Як заявив на прес–конференції Віктор Ющенко, Україна планує залучити на реконструкцію ГТС 2,57 млрд. доларів.

Інцидент трапився, коли троє співробітників Служби безпеки України, сидячи в автомобілі, перебували при виконанні своїх службових обов’язків. За якусь мить до них підбігла доволі чисельна охорона тамтешнього народного обранця пана Маркова. Витягши «спеців» з автівки, «бритоголові» повели їх у сусідню будівлю, де намагалися дізнатися, що саме СБУ робило в автомобілі й за чиїм наказом. Уже за деякий час на місце інциденту прибула «Альфа», бійці якої й звільнили колег від безміру «братків». А сам Марков не оминув нагоди заявити, що його затримало СБУ, прокрутивши відповідний телесюжет на одному з місцевих підконтрольних телеканалів.

Повернувшись на профі–ринг після чотирирічної перерви, Кличко–старший настільки переконливо довів своє право називатися найкращим у суперважкій вазі за версією WBC, що склалося відчуття, ніби чемпіон нікуди й не йшов. Після кількох років «поневірянь» пояс знайшов свого справжнього володаря. У жовтні 2008–го Віталій відібрав титул у нігерійця Семюеля Пітера, а пізно ввечері минулої суботи відстояв його від зазіхань колишнього спаринг–партнера — кубинця Хуана Карлоса Гомеса.
Власне, й сам двобій у Штутгарті трохи нагадував тренувальний, у якому «помічник» намагається створити для головного персонажа максимум труднощів, не претендуючи на щось більше. Можливо, Гомес і хотів утнути щось героїчне, але таланту для цього забракло...

Росіянці з Карелії Юлії Яловіциній пощастило — вона стала знаменитою завдяки тому, що вийшла у фінал конкурсу на найкращу у світі роботу. Але разом із перспективою працювати в раю на землі прийшли й неприємності: журналісти дізналися, що Юлія була порномоделлю, і тепер жінка судиться з кількома регіональними виданнями за свої честь, достоїнство і ділову репутацію.

Післязавтра у світі моди станеться переворот: на Токійському шоу моди дебютує перша модель–гуманоїд. Робототехніки з японської компанії IT минулого вівторка презентували нову механізовану манекенницю — робота під назвою HRP–4C. На вигляд вона схожа на «звичайну японку». Під час демонстрації в місті Цукуба робот демонстрував характерні для моделей пози і навіть здивований вираз обличчя, відкривав рот та кліпав очима. Елегантна HRP–4C рухається завдяки 48 електродвигунам, які працюють від елементів живлення і розміщені в тулубі та голові робогуманоїда.

Після 30 років спільного життя хочеться поцілувати її, але тільки щоб перетворилася назад на жабу і поскакала на своє болото.

Зустрічаючи на вулиці інваліда на візку, хтось ховає погляд і похапцем прямує далі, інший — пропонує допомогу, аби здолати пандус (якщо, звісно, місто подбало про таку необхідну для цих людей річ) чи перейти дорогу. Однак про те, чи зручно людині пересуватися у візку, зазвичай думати не прийнято. Принаймні серед тих, чий рух не обмежують фізичні проблеми, таке запитання навряд чи виникне. Або здасться неетичним. Допіру в Україні цю тему практично не порушували, а поза тим вона гостро хвилює щонайменше десять відсотків наших співгромадян. Візки, без яких людям з особливими фізичними потребами неможливо дістатися до жодного соціально важливого об’єкта, виявляється, можуть бути не лише незручними, практично не пристосованими для нормального функціонування, а й навіть... руйнувати життя. Пробити «стіну мовчання» вирішили учасники проекту «Безпека та комфорт інвалідних візків», оприлюднивши дані незалежного тестування якості такої продукції. Результати — невтішні. Але надія є...