Частина підпірної стіни на Ближньопечерній вулиці Національного Києво–Печерського історико–культурного заповідника завалилася просто на дорогу. Хоча ця стіна сама і не є пам’яткою, адже побудована на початку ХХ століття, проте випадок із нею — промовистий з точки зору того, як столичні чиновники переймаються збереженням пам’яток. Останній раз стінку, що підпирає від зсуву вал, на якому стоїть власне старовинна лаврська стіна, ремонтували наприкінці 80–х років минулого століття — до 1000–ліття Хрещення Русі.

Інцидент стався 9 квітня надвечір близько 18.00. Молодий чоловік підійшов до будівлі секретаріату й руками, без застосування сторонніх предметів, розбив чотири шибки у вхідних дверях. Завадити йому було нікому, адже жодних обмежень пішохідного руху по вулиці Банковій не існує. Охоронці ж, які чатують поруч і в самому приміщенні президентської резиденції, ніяк не могли передбачити такого вчинку з боку невідомого — зовні хлопець виглядав цілком нормально.

З 84–річним Олександром Бичком ми зустрілися у переддень його подорожі до Бухенвальда. Ще юнаком він відчув там смак волі після трьох років концтабірного рабства. Відтоді не раз відвідує колишній концтабір на запрошення німців. Мислить світло і тверезо. Визнає, що до останніх днів залишатиметься «червоним» і що хотів би відчути на собі «тверду руку» правителя. Такі ідеали підживлювали в ньому упродовж багатьох десятиліть. Та від цього не стає менш жахливою розповідь Олександра Бичка про коричневий відповідник червоного «очищення». До пальта літній чоловік прикріпив свій табірний номер — 2216. Розмовляємо неподалік Бабиного Яру, що болюче прозирає крізь освітлене весняним сонцем гілля з бруньками й першими листочками.

Блокнот із різномовними записами про концтабір Бухенвальд харків’янин Еміль Альперін береже упродовж 64 років. На пожовклих сторінках — враження шістнадцяти його побратимів, в’язнів–підпільників. Це учасники інтернаціонального визвольного комітету: троє іспанців, двоє голландців, двоє французів, двоє громадян СРСР, німець, австрієць, бельгієць, поляк, словенець та британський військовополонений. «Треба було бачити стадо обірваних людей, у яких залишилися лише шкіра й кості. Ці люди жадібно кидалися на візок із лушпайками брукви, ніби голодні вовки. Треба було бачити щодня сотні трупів, які вивозили до крематорію», — писав один із побратимів, бельгієць Теодор Гайнц.

Проект Євразійсько­го нафтотранспортного коридору, який передбачає транспортування каспійської нафти до європейських країн, вийшов на фінішну пряму. Про це повідомив Віктор Ющенко в Баку під час спільної прес–конференції з президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим. Президент України нагадав, що 24 квітня у Польщі на робочому засіданні правління СП «Сарматія» буде підписано техніко–економічне обґрунтування прокачування каспійської нафти по всьому маршруту. «Ми відзначаємо, що цей проект, який мав чимало перешкод, сьогодні має логічне завершення, і, безумовно, ми цим пишаємося», — сказав Ющенко.

До Дня космонавтики, який відзначать завтра, Прем’єр–міністр Юлія Тимошенко приїхала з відвідинами до Дніпропетровська. А щоб було не сумно — ще й увесь склад уряду взяла з собою. Офіційною причиною послужило 50–річчя з дня заснування Державного конструкторського бюро «Південне» ім. Янгеля.

Нудотворна реакція кожного здорового організму на «мильну оперу» української політики особливо посилюється через озвучення всіляких рейтингів. А що вже наш політичний пігмеят, тобто каганат пігмеїв, настрополився для всіляких маніпуляцій рейтингами, то, здається, навіть краденими грошима не маніпулює так, як рейтингами. Особливо опуклою ситуація стає, коли все зводять до боротьби на виборах трьох персонажів. Наприклад, проголошується, що в другому турі Яценюк перемагає як Тимошенко, так і Януковича.

У житті такої молодої, але вже бувалої Ліндсей Лохан — перша серйозна драма. Ліндсі зізналася, що її серце розбите, а життя «перетворилося на справжнє пекло». А все через те, що актриса порвала з подругою, діджеєм Самантою Ронсон.

У родині Крафтів із німецького містечка Заалфельд уже 40 років культивують традицію — до свята Пасхи прикрашати одне з дерев писанками.