Харківські політики наразі ще не помітили на теренах області «масованого ідеологічного й технологічного десанту», який, за словами лідера партії «Україна майбутнього» Святослава Олійника, прибув до південно–східних регіонів України для «підтримки Путіна проти Януковича». Ні листівок iз відповідним текстом, ні збору підписів симпатиків прем’єр–міністра РФ на Харківщині помічено поки що не було. Більше того, харківські політологи переконані: слобідський мегаполіс у сенсі любові до всього російського — не зовсім типовий Схід, тому навіть якщо «запутінський» десант і з’явиться незабаром, результат його роботи навряд чи принесе якісь результати. «Тут ніколи не було знавіснілих проросійських рухів, — каже політолог Ігор Поліщук. — Харків — це, швидше, «річ у собі», місто з поміркованим українським менталітетом».

Невисока стела на в’їзді до міста, в районі аеропорту, була настільки скромна і непоказна, що до недавнього часу асоціювалася винятково з типовим витвором радянського містобудівного мистецтва на кшталт кам’яної пролетарської зірки. Однак після того, як днями стела несподівано кудись зникла, виявилося, що спорудили її ще 56 років тому на честь 300–ліття возз’єднання України з Росією. І оскільки подія збiглася з черговим загостренням ситуації на російсько–українському газовому «фронті», факт пропажі в одну мить було піднесено до рівня ідейно осмисленого акту.

Не встигли харківські комуністи оплакати демонтаж пам’ятника Героям революції у центрі міста, як колеги по парламентській коаліції підготували їм новий ідеологічний сюрприз. Днями міська організація Партії регіонів виступила з ініціативою повернути площі Карла Маркса її первісну назву — Благовіщенська.

Дворічна боротьба українських культурно–освітніх організацій міста за право орендувати приміщення в центрі Харкова днями завершилася нищівною поразкою: їх iз речами буквально викинули на вулицю, попри те, що справу про виселення наразі розглядає Вищий господарський суд. До цієї інстанції орендарі звернулися після того, як програли міськраді у двох судах нижчого рівня. У розповсюдженій після пережитого заяві «виселенці» не поскупилися на емоції. Кажуть, що «рейдери» їх брутально повідкидали від дверей, захопили весь під’їзд, зайшли за допомогою спеціальної техніки до приміщення і в одну мить повиносили звідти просто на асфальт «меблі, комп’ютерну техніку, архівні фонди, унікальне бібліотечне зібрання видань, історичні архіви».

26 років тому в застінках радянського концтабору пішов із життя славетний український поет і дисидент Василь Стус. У ніч iз 3 на 4 вересня — саме в цей час знеможений оголошеним на знак протесту сухим голодуванням політв’язень помер у карцері — у Харківському літературному музеї пройде вечір його пам’яті. Організатори заходу обіцяють ознайомити відвідувачів із творчістю одного з найактивніших учасників руху спротиву 60—80–х років минулого століття, а заодно розкрити його як глибокого мислителя, який запропонував у своїх творах низку необмежених часом ідей. «Зараз про Стуса говорять в основному як про мученика, — каже «УМ» координатор акції Євген Журер. — Наша ж мета — привернути увагу до того, про що дуже часто забувають: показати поета як людину, яку не зламали радянські концтабори, яка, незважаючи ні на що, залишалася вірною своїм переконанням».

Шестеро водіїв тролейбусів, які 2 серпня брали участь у страйку транспортників і були звільнені з роботи, позавчора оголосили голодування. Під охороною правозахисників вони розмістилися у сквері за пам’ятником Леніну в районі майдану Свободи, пообіцявши не зрушити з місця, доки адміністрація підприємства не поновить їх на службі й не виплатить двомісячний борг iз зарплати.

Рівно рік тому харківський журналіст Василь Климентьєв сів біля власного будинку до автівки сірого кольору і поїхав у невідомому напрямку. З того часу його більше ніхто не бачив ні мертвим, ні живим, хоча перебіг розслідування резонансної справи увесь цей час перебуває на контролі вищих ешелонів правоохоронних органів.

Землю на Харківщині віднедавна можна придбати не лише у сотках та гектарах, а ще й на вагу. Підприємливі ділки спеціальними вантажниками знімають родючий шар ґрунту до півтора метра і КамАЗами вивозять на продаж. На думку екологів, якщо цей відвертий грабіж не зупинять правоохоронці, то про знамениті харківські чорноземи можна невдовзі буде прочитати хіба що в підручниках iз природознавства.

Уже другий рік поспіль іноземні волонтери намагаються подовжити життя одній із чотирьох найстаріших у СНД циркових будівель. Цього літа до Харкова приїхали чотирнадцять молодих добровольців iз шести країн світу. Як повідомила координатор міжнародних проектів Ольга Король, серед них немає професіоналів, які б знали будівельну справу, але брак навичок хлопці та дівчата планують компенсувати власною енергійністю і бажанням вчитися. Свого слова гості дотримали, оскільки за два тижні навели справжній лад у реквізитній дитячої циркової школи–студії — винесли непотрібні речі, зняли зіпсовану часом підлогу і забетонували її заново. «Волонтери нам дуже допомогли, — каже головний інженер творчої дирекції з підготовки циркових атракціонів Олександр Власенко. — Виконану ними роботу ми б самотужки навряд чи осилили».

Офіс депутата німецького Бундестагу Віоли фон Крамон поширив заяву, в якій представниця парламенту від фракції «Союз 90/Зелені» висловила обурення з приводу подій навколо незаконної вирубки у харківському парку імені Горького: «Ми засуджуємо дикунське діяння у Харкові. Не вперше в цьому місті, всупереч волі громадян, здійснюється масштабна вирубка. Як і минулого року, коли для будівництва об’їзної дороги також було знесено багато гідних захисту дерев, міська влада з допомогою бойових спецзагонів із неймовірною жорстокістю і грубістю виступила проти цивільного населення».