Влада Мехіко наказала закрити всі ресторани, кав’ярні, бари, дискотеки і клуби столиці, щоб обмежити поширення «свинячого грипу», від якого у країні померли вже 159 осіб. Міністр охорони здоров’я Хосе Анхель Кордова повідомив на прес–конференції, що більше 1600 осіб перебувають у шпиталях із симптомами грипу, деякі — у важкому стані. Загалом виявлено 2500 випадків підозри на «свинячий грип».
Як розповіли «УМ» у міжнародному аеропорту «Бориспіль», громадянці Сполучених Штатів Америки стало зле ще в небі — вона скаржилась на головний біль. Пілоти завчасно повідомили про ситуацію.
Учора виповнилося 100 днів президентства Барака Обами. «Чи ми дочекаємося хоча б одного дня без Обами на телебаченні?» — так напівжартома нарікають окремі американські політичні оглядачі на частоту появи нового американського президента у ЗМІ. Обамина всюдисущність справляє враження, що він перебуває при владі значно довше, ніж 100 днів. Новий президент відчайдушно намагається переконати співвітчизників у слушності всіх своїх кроків, а якщо враховувати, що своє перше інтерв’ю на посаді президента він дав арабському телеканалові «Аль–Арабія», то важко не помітити його бажання дати світу нову картинку США, переконати світ, що його адміністрація безповоротно відійшла від максими Джорджа Буша «хто не з нами — той проти нас». Обама за такий короткий час уже має незаперечні успіхи в зовнішній політиці, чого від нього не очікували.
Учора Юлія Тимошенко відвідала Москву, де мала переговори з прем’єр–міністром Росії Володимиром Путіним.
На сесії обласної ради, що відбулася позавчора — саме в день 66–ї річниці створення Української дивізії «Галичина», тернопільські депутати ухвалили звернення з цього приводу до Президента Віктора Ющенка. «У 1943 році до лав дивізії зголосилися вступити десятки тисяч українців, багато з яких загинули, — йдеться у зверненні. — Головною ідеєю, що вела українських юнаків у дивізію, була боротьба з комуністичним імперіалізмом в Україні, бажання мати власну армію та зі зброєю боротися за Українську державу.
День праці, або, як ми звикли з часів СРСР, Міжнародної солідарності трудящих, завтра відзначатимуть понад 140 країн світу. У більшості з них 1 Травня – не так свято радощів від зайвої нагоди випити чи посадити картоплю, як привід для серйозної розмови трударів із владою. У суспільствах „прогнилого капіталізму” Першотравень відданий на відкуп профспілкам, які в нелегкі для робітничого люду часи – от як у нинішній кризовий період – здатні вивести на вулиці сотні тисяч обурених демонстрантів. У Радянському Союзі 1 Травня відзначали як свято політичне. Оскільки скаржитися на „свою” ж („робітників і селян”) ладу трудящому народу не випадало, багаточисельні демонстрації були покликані засвідчити повну підтримку масами курсу партії та висловити солідарність із пригнобленим пролетаріатом капіталістичного Заходу.
Незалежній Україні ось-ось стукне 18, вона давно вже не йменує себе соціалістичною і розвернула курс на капіталізм, але від звички відзначати Першотравень по-політичному так і не відійшла. От хіба що замість створювати за рознарядкою масовку на демонстраціях під червоними прапорами й гаслами „Мир. Труд. Май”, більшість трудящих одразу ж прямує на „маївки” в сучасному розумінні цього слова. Серед тих же, хто таки опиняється на вулицях із прапорами і плакатами в руках, про реальне проліпшення умов праці думають хіба одиниці. Бо традиційні організатори першотравневих акцій – комуністи, соціалісти та навіть ті організації, які йменують себе профспілками, - переслідують зовсім іншу мету: нагадати виборцям про себе і своїх політичних патронів. Пенсіонери, розбавлені новітніми піонерами з галстуками на шиях і буржуазними „мобілками” кишенях; бабусі-шанувальниці призабутої „нашої Наташі”; „шаровики”, охочі послухати обіцяні Федерацією профспілок концерти; звезені за старою доброю рознарядкою прихильники Партії регіонів (з огляду на нинішні політичні симпатії ФПУ) – навряд чи цей контингент здатний домогтися від влади й працедавців захисту прав трударів. Та й мета в нього інша – святкувати й насолоджуватися власною політичною риторикою, а не повставати й вимагати. Хоча, здавалося б, коли ж тим трудящим і солідаризуватися по-справжньому, як не під час кризи...
Хто помічає, аналізує, зрештою, рекламує літературний процес України? Сьогодні орієнтирами у світі літературних новинок стають не відділи критики так званих «товстих журналів», не книжкові колонки в газетах. Цю роль виконують інтернет–сайти. «Сумно», «Кульбіт», «ЛітАкцент» поступово заповнюють лакуну відсутності критики в українському культурному просторі. Ми зустрілися із керівником одного з таких віртуальних проектів Володимиром Панченком, професором Національного університету «Києво–Могилянська академія», доктором філологічних наук. П’ємо чай, говоримо про минуле і майбутнє.
29річний Дмитро Клімашенко каже, що до рівня мегазірки може розкрутити навіть Леоніда Черновецького, не те що дівчину олігарха чи доцю «нафтової труби». Останнім часом він регулярно «відшиває» вигідні пропозиції магнатів, вкладаючи натомість свої «зелені» у таланти без зв’язків. Про те, чому покинув сольну кар’єру, що вимагає від підопічних і навіщо крутить із ними «лямури», про нове амплуа Тіни Кароль і повернення Алсу — Дмитро розповідав «УМ» у своєму продюсерському центрі DK music, який більше нагадує кабінет циганського барона з серіалів, аніж робоче місце музичного продюсера.
