У звичайних українських школярів зараз канікули й літні розваги. У вихованців Київського військового ліцею імені Івана Богуна зараз на думці не дівчата і блаженне неробство, а парад на майдані Незалежності. За два дні до урочистостей хлопці хвилюються, готують білосніжні кітелі й не забувають про військові забобони. Про секрети «парадної кухні» намагалися довідатися і кореспонденти «України молодої».
Нещодавно працівники Департаменту боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, MBС України розкрили діяльність міжнародної групи порноділків. Як повідомили «УМ» у Департаменті зв’язків із громадськістю МВС, автори незаконного «важкого» кіно кілька років поспіль виготовляли порнофільми та розповсюджували їх через мережу інтернет. До складу підпільної порностудії входили громадяни України, Росії, країн Прибалтики, Ізраїлю та Нідерландів.
Більше семи років вони не бачитимуть волі. Нині, коли закінчився суд у Ромнах, їх ще називають молодими людьми. Знову побачивши вільний світ, вони навряд чи почуватимуться молодиками. І все — лише через те, що їх не пригостили сигаретами.
Цей випадок стався ще ввечері 11 травня цього року, на початку 23–ї години, коли адвокат Сергій Михайлик (прізвища потерпілого, заарештованих і підозрюваних змінено в інтересах слідства. — Авт.) під’їхав на свою дачу, що розташована в одному з ближніх до Полтави сіл. Лихого передчуття не мав: щойно повернувся з Криму, де кілька днів відпочивав та насолоджувався морем. Тим більше не думав, що його чекають уже впродовж чотирьох днів...
Для любителів яблук настала найкраща пора: врешті–решт можна досхочу поїсти справжніх пахучих плодів. У сезон найсмачнішими будуть і різні салати та десерти з яблуками, а також нафарширована ними гуска чи навіть незвичний яблучний суп.
Звичні нині томати — кілька століть тому знані як декоративні рослини — власне овочами назвали італійці й охрестили «помо’доро». У перекладі це означає «яблуко золоте». Та український клімат не завжди дозволяє дозріти всьому врожаю томатів, частину їх знімають зеленими. Та, виявляється, і з таких можна зробити заготовку на зиму.
Реформи у сільському господарстві призвели до зростання безробіття в сільській місцевості, впевнені у Держкомземі. На захист своєї точки зору наводять статистику: майже 30 відсотків безробітних живе у сільській місцевості. А найвищий рівень безробіття серед молоді: безробітні селяни віком від 15 до 29 років становлять близько 53,5 відсотка незайнятого населення країни. Решта ж виживає переважно завдяки веденню господарства на присадибних ділянках.
Згідно з постановою Кабміну, вимоги до виробників висувають досить жорсткі. Згідно з нею, кожна одиниця споживчої тари або інший носій інформації, який супроводжує такі харчові продукти чи сільськогосподарську продукцію, повинні містити інформацію про наявність у них ГМО.
Кажуть, чудес не буває. Але в нашій країні вони все–таки трапляються. Скажіть, придбати двокімнатну квартиру на бульварі Вернадського в Києві за п’ять тисяч доларів — хіба це не диво? Ще дивовижніше, що ця угода відбулася без участі господарів помешкання. Власники квартири (тепер нібито колишні) — 88–річна Валентина Іванівна Житницька, інвалід 1–ї групи, та її 55–річна дочка, інвалід 2–ї групи Наталя Петрівна, не лише не отримали за свою квартиру жодної копійки, вони довгий час навіть не здогадувалися, що їхня квартира їм більше не належить...
Жінки дізналися про продаж житла несподівано — їхню поштову скриньку почали завалювати листами з вимогою виселятися з квартири, яка вже нібито має інших власників. Нові господарі звернулися в ЖЕК та оформили всі комунальні платежі на себе. Таким чином вони позбавили жінок усіх пільг. Тепер Валентина Іванівна, заслужений вчитель України, перший президент Малої академії наук, ветеран Великої Вітчизняної війни та інвалід 1–ї групи отримує непосильні для її пенсії рахунки за комунальні послуги.
Але найгірше, плаче Валентина Іванівна, — це жити в постійному очікуванні біди: будь–якого дня їх можуть викинути на вулицю. «Я знаю, що це нерозумно, але ми з Наталкою вирішили: як прийдуть виселяти нас, відкрутимо газ і зачинимось зсередини...», — плаче жінка.
Життя легендарної французької модельєрки Коко Шанель можна описати коротко: «Із попелюшок — у королеви». Дівчинка з сиротинця стала головною зіркою паризького світу моди. Її біографія — це вже готовий сценарій до фільму. Тому дивно, що кінематограф до останнього часу лише раз звертався до такої «золотої жили» — у 1981 році на екрани вийшла американо–франко–британська копродукція «Самотність Шанель» (Chanel Solitaire). Фільм мав бюджет у сім мільйонів доларів, із яких мільйон було витрачено на костюми. Стрічка не мала особливого успіху, що, ймовірно, відбило бажання в інших звертатися до цієї теми.
Не відомо, в якому порядку розташувалися планети на небі, але цього року, після майже 30 років кінозабуття, в роботі перебувають відразу три художні біографічні фільми про життя Коко. Перший — під простою назвою «Коко Шанель» — виготовлено для американського телебачення. Робоча версія другого — «Коко Шанель та Ігор Стравінський», виробництва Франції, — демонструвалася 24 травня на церемонії закриття Каннського кінофестивалю. А вже зараз на екранах Європи — найцікавіша кіноверсія біографії — «Коко до Шанель» (Coco Avant Chanel). Її прем’єру в Україні призначено на 8 жовтня.
