Якщо ви звернетеся до менеджера Усейна Болта з проханням організувати інтерв’ю з його підопічним, він подивиться на вас так, наче ви прагнете поговорити з Господом Богом чи інопланетянином. Десятки найвідоміших видань та телекомпаній заздалегідь шикуються в чергу, аби поставити кілька питань найшвидшій людині планети. Але, на щастя, на чемпіонаті світу навіть для зірок заведено обов’язкове спілкування з пресою в мікст–зоні й на прес–конференціях, де будь–який журналіст має шанс звернутися до VIP–спортсмена. Тож і кореспондент «УМ» у столиці Німеччини вийшов на контакт із новим чорношкірим символом Ямайки, котрий — а чом би й ні? — от–от наздожене за популярністю знаменитого співвітчизника Боба Марлі.

Швейцарський інститут Пауля Шерера (ІПШ) недарма називають світовим піонером протонної терапії раку. За останні три роки тамтешні науковці розробили одну з найбільш просунутих у світі технологій лікування онкологічних захворювань. Не кожному вдається туди потрапити, але кореспонденту «УМ» пощастило побувати в науково–дослідному інституті, поспілкуватися з медичними «світилами», побачити унікальне обладнання та порозпитувати гостинних господарів про їхні найбільш відомі проекти. Сьогодні ми зупинимося лише на одному з них: протонній терапії злоякісних пухлин. Перші досліди в цій галузі розпочалися ще на початку 80–х років ХХ століття. Трохи раніше аналогічні експерименти започаткували американці, але їм поки не вдалося досягти таких чудових результатів лікування, хоч у США й проводять більше операцій із використанням протонів, ніж у відділенні протонної терапії ІПШ.

Звісно, Києву до Лондона — як куцому до зайця. Прямо скажемо — далекувато. Перше місто у світі, де було прокладено «підземку», «відстрілялось» іще в 1863 (!) році. Складно повірити, але вже тоді у Лондоні говорили: «Обережно, двері зачиняються!» Або щось у цьому ж дусі. Тобто теоретично доктор Ватсон і Шерлок Холмс могли їздити в метрополітені. Його перші потяги рухала парова тяга, а з 1890 року — електрична. Ноу–хау англійців підхопила вся Європа. І назву підземних магістралей перейняла. Адже ключове слово також вигадали на берегах Туманного Альбіону. «Метрополітен» означає «столичний». Оце й споріднює Київ із Лондоном. Бо отака «столична штучка» є й у нас. І ми теж нівроку — все–таки головне місто країни, як–не–як....

Вибори таки справді на носі, а президентська кампанія (попри усі закони) — у розпалі. Як казав колись покійний Борис Єльцин, щоранку він встає із думкою про те, що Росія може зробити для України. Нині, схоже, кандидати у Президенти України встають з думкою про те, що вони можуть зробити для Києва — найбільшого «розсадника» електорату.

У Берліні трохи похолодало. Це змусило глядачів на «Олімпіаштадіоні» згадати про теплий одяг (у попередні дні деякі любителі «королеви спорту» на трибунах узагалі засмагали), але полегшило умови для атлетів — жоден із п’яти фіналів увечері у вівторок не обійшовся без якогось рекорду. Утім уже вчора стовпчик термометра знову поповз угору, а сьогодні, за прогнозами, має дістатися позначки 35 градусів! От тільки українці до п’єдесталу ніяк не дістануться...

Справжню сенсацію на представницькому турнірі серії WTA у Торонто (призовий фонд — 2 млн. доларів) створила українка Катерина Бондаренко. У другому колі вона обіграла знамениту американку Венус Уїльямс, нині третю ракетку світу.

Ніби лист як лист — одного керівника держави до другого. Зрештою, які проблеми. Але якось стало неприємно. Приватно прикро. Навіть не за Україну — за Росію. Справді гарну країну. Населену добрим і стражденним народом, від чийого імені формально промовляє президент Медведєв.

Побувавши не в одній країні Європи та арабського світу, захотілося змінити вектор і поїхати в Євразію, а точніше — на північний схід від України. І хоч наші сусіди постійно повторюють, скільки у нас спільного, відмінностей все–таки більше. Росіяни в Європі стоять лише однією ногою, та й то «короткою» (бо ж таки більша частина їхньої території розташована в Азії), і це позначилося на ментальності, традиціях. І тільки побувавши там, можна це побачити й осмислити. На запрошення моїх російських друзів я вирішила трохи ближче ознайомитися з життям наших сусідів і проїхатися «малим» (бо маршрут ми обирали довільно) Золотим кільцем Росії. Це — найдревніші міста Росії, її велич і краса. Якщо ж бути точнішими, то це й наша велич, адже історія цих міст тісно пов’язана родовими, діловими, торговими узами з Київською Руссю та її княжими родами. Наші князі — Володимир Мономах, Ярослав Мудрий, Юрій Долгорукий — будували, правили цими містами, княжили, вінчалися, народжували там дітей. Ростов Великий, Владімір (саме в такій транскрипції, на жаль), Суздаль, Ярославль, Углич — ці міста золотими буквами вписані в історію, і не тільки Росії.

«Відчайдушна домогосподарка» Єва Лонгорія насправді сидіти вдома без діла зовсім не збирається. Хоча її чоловік, успішний баскетболіст Тоні Паркер, заробляє достатньо грошей, аби забезпечити кохану діамантами, сумочками «Біркін» по 50 тисяч доларів та іншими речами першої необхідності, Єві дуже подобається працювати самій. Причому не лише на знімальному майданчику, а й у бізнесі. Минулого року актриса відкрила у Лос–Анджелесі ресторан під назвою «Голлівуд’з бесо» («Голлівудський поцілунок»), і цей досвід виявився таким удалим, що зірка вирішила на одному ресторані не зупинятися. Як повідомляє сайт журналу «Піпл», на Новий рік у Лас–Вегасі вона особисто відкриє ще один заклад зі своєї мережі — розкішний ресторан «Бесо–Вегас».