Коли Харків був Києвом

Коли Харків був Києвом

У червні 1934 року радянський уряд залишав столицю УРСР місто Харків та переїжджав до старого–нового центру держави — до Києва. Київ «перестолицив» конкурента і переміг у внутрішньопартійній дискусії. Хоча, власне, дискусії ніякої не було: товариш Сталін виклав свої аргументи на користь Києва, а товариш Постишев проартикулював їх на засіданні Центрального комітету Комуністичної партії більшовиків України. Згідно з постановою ЦК КП(б)У, уряд пакував валізи. Інколи днем повернення столиці до Києва вважають 23 червня (коли українські комуністи сіли в потяг), інколи — 24–те (коли вони з потягу вийшли). Хоча насправді відповідне рішення ухвалили ще 18 січня. Хай там як, а наприкінці червня «крига скресла», як сказав би Остап Бендер. «До побачення, Павле Петровичу!» — зворушливо махали хустинками (чи червоними прапорцями?) харківські піонери. «До побачення, діти, до побачення!» — розчулювався Павло Постишев, головний український комуніст. Насправді йому варто було б казати: «Прощай!». Адже Постишев уже ніколи не повернеться до Харкова. У 1935–му він встигне відродити різдвяну ялинку в київських оселях (заборонену як буржуазні витребеньки), а в 1939 році його буде розстріляно. Та поки що цього він не знає. Їде у спецвагоні, сьорбає чайок зі склянки в срібному підстаканнику, пригощається ковбаскою з компартійного пайка та споглядає краєвиди. Ось і передмістя стольного граду... Ну, здрастуй, Києве!

«Тиха» конверсія

«Тиха» конверсія

Пристрасті довкола утилізації твердого ракетного палива на державному підприємстві «НВО «Павлоградський хімічний завод» то вщухають, то розгораються з новою силою. На початку нинішнього року їх «роздмухував» особисто багаторічний керівник підприємства Леонід Шиман. На спеціально скликаній прес–конференції у Дніпропетровську він «барвисто» розповідав журналістам, які жахи можуть статися через те, що виникла проблема з бюджетним фінансуванням утилізації. Нині крига скресла — гроші виділено. Але чи з розумом їх буде витрачено? Генеральний директор концерну «Південруда», кандидат технічних наук, який, однак, просить називати його просто гірничим інженером, Петро Швидько має у цьому великі сумніви. Бо свого часу у США він вивчав, як правильно знешкоджувати небезпечне тверде ракетне пальне. Саме знешкоджувати, бо щодо термінів «утилізація» чи «конверсія» у Петра Васильовича — своя, особлива, думка ...

Великі люди з «малої зони»

Великі люди з «малої зони»

26 червня — День пам’яті повстанців у Кенгірі. Таких повстань, організованих бандерівцями в концтаборах, було чимало. Політичні в’язні називали табори та в’язниці «малою зоною», маючи на увазі, що «великою зоною» є Радянський Союз. Саме життя за колючим дротом у їхньому розумінні було вільнішим, ніж на волі, та здобувалося це великою боротьбою й організованістю українських політичних в’язнів у «малій зоні».

Краса, покладена на таріль

Краса, покладена на таріль

Трикімнатна квартира Михайла Мандзюка — царство фарфору. Куди не глянь — мало не від підлоги до стелі — тарелі, сервізи, стелажі й шафи з тисячею керамічних фігурок різних часів і народів. Власник унікальної, однієї з найбільших в Україні приватних колекцій фарфорових статуеток мешкає з дружиною Ганною Дмитрівною, вчителькою біології, в селищному «хмарочосі» — чотириповерховому будинку.
В Отинію я приїхав дещо раніше обумовленого з паном Михайлом часу зустрічі і застав господарів, які ще не встигли відійти від трудової вахти, — спозаранку сапали городину на грядці, розташованій у приватному секторі селища. До чого я це веду? Зараз дізнаєтеся. Згодом, коли ми вже встигли оглянути колекцію фарфорових виробів та роботи майстра, поговорити про життя–буття, Михайло Михайлович зізнався: «У дитинстві мав велику прикрість — шестирічним хлопчаком від вибуху бойового снаряду втратив ліву руку». Автор цих рядків не йняв віри: а як же вранішнє сапання і власноруч виготовлені умільцем сотні мистецьки вартісних тарелей? Зрештою, помічаю напівпорожній рукав сорочки. Заздалегідь я цього не знав, як, власне, не знають цього й чимало інших громадян, котрим пощастило бачити його роботи на виставках або на ярмарках.

Дівчатка для биття

Дівчатка для биття

Суцільне розчарування — іншими словами важко охарактеризувати виступ наших землячок на Уїмблдонському турнірі. Останньою представницею України в одиночному розряді й єдиною у другому раунді залишалася Катерина Бондаренко. Однак учора по обіді на корті №1 її прогнозовано вибила з сітки знаменита Венус Уїльямс, третій номер «посіву». 6:3, 6:2 — перемога темношкірої американської зірки.

Кіксом і хрестом

У Запоріжжі відбувся розіграш першого «Кубка православних чемпіонів з більярду». Турнір незвичний передусім тому, що за гральним столом зустрілися команди Ле­нінської райдержадміністрації та місцевої єпархії. Мета заходу — популяризація здорового способу життя поміж християн, зазначив капітан команди духівників протоієрей Андрій Кузьмин — як з’ясувалося, затятий, із десятирічним досвідом гри, більярдист.

Парламент ігнорує Ахмадінеджада

Парламент ігнорує Ахмадінеджада

Після кривавого придушення минулої суботи масових демонстрацій протесту іранців проти фальсифікацій під час президентських виборів на акції протесту відважуються вийти лише найрішучіші та найвідчайдушніші. Влада заборонила всі масові акції протесту в Тегерані, але позавчора кілька сотень людей таки зібралися перед приміщенням парламенту. Свідки події повідомили агенції «Ассошіейтед пресс», що поліція застосувала для розгону учасників акції сльозогінний газ та била людей кийками. Кілька демонстрантів ув’язалися в бійку з поліцією, а іншій частині вдалося прорватися на центральну площу, що за два кілометри від будівлі парламенту. Молоді люди намагалися повалити поліцейські барикади, вигукуючи: «Смерть диктатору!»

Пішли за водою...

Північноморавський край Чеської Республіки внаслідок інтенсивних злив сильно постраждав. У ніч із середи на четвер рівень гірських річок Одра, Бечва та їхніх приток різко піднявся на два–три метри, вони вийшли з берегів і затопили поля, будинки, дороги та залізниці, за течією попливли припарковані автомобілі, багато будинків зруйновано. Перервано сполучення між найбільшими містами країни — Остравою, Брном та Прагою, потяги запізнювалися на десятки годин.