Для охорони правопорядку в Києві під час візиту глави Російської православної церкви було задіяно понад шість тисяч міліціонерів. Напередодні проросійські видання рясніли побоюваннями, чи не станеться й на цей раз так, як на початку 1990–х, коли тодішній патріарх московський Алексій ІІ тікав від роздратованого натовпу киян через софійський мур... За опитуванням інтернет–видання «УНІАН–релігії», 65 відсотків читачів відповіли, що очікують від візиту Кирила «поглиблення міжконфесійного конфлікту». ...До пастви на Володимирську гірку патріарх Кирил запізнився майже на годину. Очевидно, через заходи безпеки.

Пізно ввечері, 23 липня, в реанімаційне відділення Долинської райлікарні з важким вогнепальним пораненням — дробина влучила в головний мозок — потрапила молода місцева жителька, котра перед тим у колі друзів відпочивала неподалік гірської річки Мізунька. Непритомну, зі значними втратами крові, дівчину привезли джипом дві молоді пари, шоковані тим, що з ними щойно сталося. Особливу тривогу, окрім госпіталізованої пацієнтки, викликав стан іншої дівчини — Лесі, котра, чекаючи первістка, перебуває на восьмому місяці вагітності. До цих драматичних обставин додавалася ще одна непересічна деталь: серед обстріляних був 28–річний Василь — молодший син Василя Кощинця — голови Державного департаменту з питань виконання покарань.

Злочин стався минулого четверга — невідомі вдерлися до заміського будинку першого віце–спікера Верховної Ради Олександра Лавриновича в селі Плюти Обухів­ського району, йдеться в оперативному зведенні міліції. У той час на подвір’ї працював садівник, який за відсутності господарів ще й сторожував садибу. Злочинці зв’язали цього робітника і взялися до огляду триповерхового будинку. Після нетривалих пошуків вони виявили броньований сейф і вирізали його. Як повідомили «УМ» у міліції, викрадено іменний пістолет «регіонала» та ще деякі цінності.

Через брак коштів цього літа Міністерству оборони України вперше довелося скористатися орендованим паромом, аби успішно завершити тринадцяту ротацію миротворців з України в Ліберію. Для самих військових в умовах кризи напружена робота в Африці вже здається не тяжкою працею, а скоріше бажаним лотерейним квитком. Щоб потрапити до складу миротворців ООН, українські військові проходять складний конкурс: аж сім претендентів на одне місце. Про те, як живеться нашим хлопцям в умовах далекої країни, я довідалася від херсонських військовослужбовців 56–го окремого вертолітного загону Збройних сил України. Капітану 11–го окремого полку армійської авіації Олександру Світличному служити в Африці сподобалося: там не треба заощаджувати на бензині, а за роботу добре платять.

— Кажуть, Винниченка вважали диваком, «натуристом», який жив за своєю особливою теорією…

— Останні 25 років свого життя Володимир Винниченко займався універсальною теорією, яку називав «конкордизм». Вона мала стати «ключем до щастя». А тема щастя, пошуку гармонії, або, як він казав, «погодження», є головною темою у всій творчості та й узагалі діяльності Винниченка.

Рік тому на Західну Україну обрушилося стихійне лихо. Через сильні зливи, що не вщухали кілька діб поспіль, вийшли з берегів ріки. Вода розмила сотні кілометрів доріг, зруйнувала тисячі будинків, знищила урожай на полях та городах, і найстрашніше — забрала 24 людських життя, з них шість — дитячих. Серед населених пунктів, які постраждали найбільше, було і придністровське селище Коропець, де повінь затопила півтори сотні житлових будинків. Туди і вирушила журналіст «УМ», щоб дізнатися, як пережили люди водяне лихо і чи всі їхні проблеми вирішено.

Можливо, у свідомості американців фільм про Джонні Діллінджера та його бандитів дійсно відповідає оригінальній назві картини «Вороги суспільства» (Public enemies — список найбільш небезпечних злочинців, опублікований ФБР у 1933 році). Але для нас, неамериканців, коротке і змістовне «Джонні Д.» (як перейменували картину для есендешного прокату) говорить лише про одне — Джонні Депп. Деппу довелося зіграти героя з такими ж ініціалами, тим же ім’ям і подібним крутим характером: «Якби він (Діллінджер) попросив мене пограбувати з ним банк, я б негайно погодився. Завтра ж».

«Тарас Бульба» — для мене буквар, який щороку читаю з дедалі більшою насолодою. Колись це був мій перший фестиваль, який став традицією. Лише там можна перейти всю Україну та познайомитись із нею за годину, лише там справжній гот, справжній панк і справжній хіпі сидітимуть в одному колі та співатимуть пісень, лише там справжнє українське свято. Цьогорічний ТБ був присвячений 360–й річниці створення Української козацької держави — на сцені виступали справжні рок–козаки.

Позаминулого року з бюджету виділено 40 мільйонів гривень на закупівлю книжок для бібліотек. Торік — 28 мільйонів. 2009–го — нуль.

Насамперед винні, зазвичай, депутати — не проголосували за окремий бюджетний рядок. Забули. Їм навіть поспівчувати можна: хіба усе в одній голові утримаєш — бізнеси, офшори, вибори, піар, яхти, дбання про народ. А тут ніхто ж не нагадав про бібліотеки — чи то чиновники Мінкульту у відпустках були, а чи так само в амнезію впали. Словом, прокололися мінкультівці: не відстояли на комітетських слуханнях гроші для книгозбірень.