Сам факт насильницької смерті 54–річного сімферопольця потрапив до міліцейських зведень ще півроку тому. Тіло чоловіка, завернуте у килим, знайшли в одній із багатоповерхівок курортної Алупки після колективної заяви сусідів про стійкий трупний запах у під’їзді. Резонансу ж темній історії додало те, що покійний мав громадянство США, щоправда, з російським корінням. Але лише зараз, по завершенні слідства, кримська міліція нарешті «дописала» увесь кримінальний сюжет з елементами відвертої розпусти.

Її вродливе, лагідне обличчя назавжди залишиться окрасою світового кіноекрана. Вона завжди буде уособленням справжньої леді. Її коротка, лише шестирічна кар’єра в кіно — найяскравіша комета в історії світового кінематографа. У 50–х роках її називали «трояндою Філадельфії», вважали «принцесою з вищого світу», символом цноти, хоча пізніше з’ясувалося, що це був лише вияв подвійної моралі тих часів.

Вона — Грейс Келлі, американська акторка, яка стала княгинею Монако. Сьогодні їй виповнилося б 80 років. Але легенди — вони ж поза часом…

Голосистій соул–співачці Тоні Брекстон, яка колись полонила серця меломанів хітом Unbreak My Heart, тепер не позаздриш. У житті шестиразової лауреатки «Греммі» триває чорна смуга, якій не видно кінця–краю. Рік тому Тоні перенесла операцію з видалення злоякісної пухлини молочної залози. У неї погана спадковість, бо від раку грудей померла бабуся, а в тіток з обох сторін у різний час діагностували цю хворобу. Знаючи про це, Тоні регулярно проходила медогляд, тому рак удалося «виловити» на ранній стадії.

Погано вийти на фотографії завжди неприємно. Добре, якщо це знімок сімейною камерою, який завжди можна стерти або викинути. А що робити, якщо твоє бридке фото повісили, наприклад, на дошку пошани або й ще гірше — надрукували в газеті? Саме така оказія трапилася з британцем Меттью Мейнардом із Південного Уельсу. Побачивши свій знімок у газеті «Саут Уельс івнінг пост», 23–річний хлопець неабияк засмутився. І навмисне для газети сфотографувався по–новій, надіславши вдале фото з проханням наступного разу публікувати тільки його.

— Чув, у зв’язку з епідемією «свинячого грипу» Гондурас вирішив закрити кордон з Україною?

— Так він же від нас далеко.

— Ти навіть не уявляєш, як Гондурас до нас близько.

Французи кажуть: «Обід без супу — як будинок без парадного входу». Таке ж шанобливе ставлення до перших страв і в українців. І навіть якщо найголовніший у національній кухні — борщ, вміння приготувати прозорий суп, суп–пюре чи суп із заправкою — справа честі кожної порядної господині. І якщо влітку ми «балуємось» із холодними супами, то зараз затребувані фундаментальні і наваристі перші страви: прийшовши з холоду додому, відразу хочеться нагрітися чимось рідким і теплим (глінтвейн першою стравою не вважається).

Мало хто перші страви їсть без шматка хліба чи підсмаженої грінки. Якщо докласти зусиль і витратити більше часу на «супровід», то випічка може під час трапези навіть затьмарити головну страву.

Не претендую на абсолютну достовірність, але все–таки ризикну стверджувати: з–поміж російських письменників, які писали про перебіг Другої світової на теренах України, певно, найповніше і найширше розкрив тематику Віктор Астаф’єв. Навіть якщо знавці зможуть навести імена людей, які написали про це більшу кількість сторінок, твори прозаїка із Сибіру все одно залишаться серед найправдивіших. Жорсткі, без пригладжувань, без пропагандистського фальшу повісті Астаф’єва розкривають реальну правду воєнних буднів. Або ж те, що письменник вважав правдою і відстоював до останку — на відміну від деяких сучасників, які зі здобуттям слави дозволили «вмонтувати» себе у правлячий режим і старанно відробляли отримані пільги.

Володимира Вотінова знають у Черкасах як великого любителя радіотехніки. Її 74–річний колекціонер збирає вже майже 20 років. Тож у чотирьох кімнатах вже назбиралося більше 2 тисяч радіоприладів. Здебільшого, це лампова апаратура, яку тепер хіба що в кіно можна побачити...

У Криму живе унікальний народ, чия своєрідна культура водночас несе на собі різні впливи. На жаль, сьогодні представників цього народу на півострові лише 300 осіб. Це караїми, чия таємниця досі не розгадана. Їхня доля пов’язана з Україною.