Дика трагедія сталася в Черкасах на одному з міських цвинтарів: два брати поминали матір, і старший розстріляв молодшого. Як виявилося, вбивство він старанно продумав та спланував ще коли сидів у тюрмі. А стаж ув’язнення у 55–річного чоловіка солідний: він майже 30 років просидів на нарах, уперше потрапивши туди за крадіжку.

Прозріння в 22–річного мешканця Рожнятівського району настало через дві доби після крадіжки — він сам зателефонував потерпілому і, гірко каючись, зізнався у скоєному. Зловмисник повідомив, де сховав газовий пістолет, і пообіцяв якось повернути гроші, знаючи, що товариш тривалий час заощаджував гривню до гривні, аби віддати борг. Сигнал злодія був дуже доречним, позаяк до його пошуків підключилися оперативники, проте не змогли знайти підозрюваного ні вдома, ні у знайомих.

Уже кілька років поспіль аніматори активно експлуатують тему кухарства і їжі. Творці «Рататуя» присвятили щурику–кухарю цілий повнометражний фільм. У «Гарфілді» однією з червоних ліній проходить любов кота до лазаньї... У мультфільмі «Мінлива хмарність, часом фрикадельки» спочатку всі змушені їсти продукцію фабрики сардин, а після винаходу юним головним героєм своєрідної продуктової машини урізноманітнюють меню. «Справа про хліб і смерть» Ніка Парка, в якій розгортається конфлікт між пекарем хліба і майстринею з виготовлення тортів, взагалі вийшла до півфіналу цьогорічного «Оскара».

Отже, щоб перетворити часом набридливе та одноманітне готування страв у веселе свято, готуємося до столування з улюбленими стравами мультгероїв.

30 листопада у Театрі ім. Франка зібралося стільки глядачів, ніби на прем’єру вистави року. Хоча того вечора ніякого шоу і філігранної гри мастаків сцени не передбачалося. Вечір присвячувався світлій пам’яті відомого драматурга Ярослава Стельмаха, якому в цей день виповнилося б 60 років. Посередині сцени на тлі зоряного неба висить портрет красивого чоловіка. Саме таким, ніжним і трішки саркастичним, Ярослава Стельмаха упродовж 10 років пам’ятають «франківці». Вистава «Кохання у стилі бароко, або Любов із неохоти» за його п’єсою щоразу закінчувалася аншлагом. Актор Олексій Богданович зіграв у ній Графа. «Я приятелював зі Славою. Це були неймовірні часи, проведені з прекрасною людиною. Ярослав приходив на всі репетиції. Ми, актори, часто перебрешемо текст, викручуємося на ходу. Він ніколи не підвищував голосу, ставився до нас з великою повагою. Бувало, підійде, візьме за руку і таким спокійним голосом промовить, дивлячись прямо у вічі: «Я тебе дуже прошу, зроби так і отак». Після цих слів ніхто не дозволяв собі халтурити», — згадує Богданович.

Напередодні Дня порозуміння з ВІЛ–позитивними людьми українські рок–музикан­ти влаштували аку­стичний концерт для хворих на СНІД пацієнтів Інституту інфекційних захворювань ім. Громашевського. Запалені свічки, переповнена зала й імпровізована сцена на тлі банера «SOS. Врятуй країну від СНІДу». У невеличкому приміщенні конференц–залу клініки при Лаврі зібралися українські рок–виконавці, журналісти, громадські діячі і люди, хворі на СНІД. На заклик організаторів заходу — Благочинної організації «Всеукраїнська мережа людей, які живуть із ВІЛ» — відгукнулися колективи «С.К.А.Й.», «Крихітка», «Антитіла», DIGest, «Оксамита», «Гуашь».

Коли кажуть «Сербія», ми найчастіше згадуємо Милорада Павича і Еміра Кустуріцу — і це свідчить, що культура презентує країну краще за будь–які іміджеві програми. Коли кажуть Павич, уявляються кити або атланти, які тримають на носах, хвостах чи плечах геть злетілу з котушок Землю і одночасно небо літератури над нею. Коли читаєш, що Павич помер, чомусь у голові відображається картинка з «2012». Оце такі асоціації виникли в голові, коли в інтернеті з’явилися перші повідомлення, що на 81–му році життя в Белграді від інфаркту помер всесвітньо відомий письменник Милорад Павич.

У Європейського Союзу відтепер є Основний закон. Учора набула чинності Лісабонська угода — замінник Конституції для 27 країн–членів ЄС. Згідно з цим актом, запроваджуються дві нові ключові посади — президента Євросоюзу та глави зовнішньополітичного відомства. Але головне, що документ має на меті спрощення процедури ухвалення рішень у рамках Європейського Союзу та підсилення його ролі у світовій політиці.

Із Тернополя й надалі не вивозять сміття, бо... нікуди. Мешканці села Малашівці, біля якого розташоване головне і єдине сміттєзвалище, знову перекрили в’їзд на нього сміттєвозам. Такого розвитку подій у принципі ніхто не очікував, адже досі вирішення давно наболілої для Тернополя проблеми ніби йшло за планом, а термін дозволу громади села на «прийом» сміття було подовжено принаймні ще на тиждень. За час, що минув після розблокування сміттєзвалища, міська й обласна влада не сиділи склавши руки. Знайдено іншу земельну ділянку під тимчасовий полігон складування побутових відходів із попереднім запаюванням їх у герметичну оболонку. Є домовленість і з Кабміном про безкоштовну передачу області потужної сучасної сміттєсортувальної лінії. Згідно з укладеним раніше меморандумом про взаєморозуміння між владою та сільською громадою вирішено низку важливих соціально–економічних проблем прилеглих до Малашівського сміттєзвалища сіл.

Поки пірати з Сомалі активно і практично безперешкодно завойовують акваторію Індійського океану, на іншому, західному, узбережжі Африки виростає загроза не менша, можливо, й страшніша: пірати з Нігерії, які нападають на судна, але не захоплюють їх, а просто грабують. Життя екіпажу для них не має жодної цінності. Черговою їхньою жертвою став балкер «Сільверетта» під прапором Швейцарії та його змішаний українсько–російський екіпаж. Примітно, що, поки пірати захоплювали судно, моряки відчайдушно кликали на поміч нігерійські берегові служби, проте ті їх абсолютно проігнорували. У висліді, за спроби дати відсіч розбійники жорстоко побили моряків, дев’ятеро з яких мають серйозні поранення, а решта чотирнадцять — легші побої. Наступна історія демонструє нове, нігерійське, обличчя піратства.

Міжнародний суд у Гаазі вчора почав розгляд справи за позовом Сербії про законність одностороннього проголошення незалежності сербською провінцією Косово. Як повідомляє Бі–Бі–Сі, це вперше на розгляд Верховного Суду ООН винесено питання про відповідність відділення території від країни міжнародному законодавству. Незважаючи на те, що проголошену в лютому 2008 року незалежність Косова визнали вже 63 країни світу, Сербія відмовляється погодитися із втратою частини своєї території.