Усе–таки мотивація — великий фактор у спорті. У четвер увечері було очевидно, що «Шахтар», вирішивши проблему виходу до наступного раунду Ліги Європи ще в матчі проти «Тулузи», на поєдинок із «Брюгге» вийшов надто розслабленим. Найнебезпечніші моменти «гірники» створили лише під кінець зустрічі, коли на полі з’явилися спраглі до гри Костянтин Кравченко та Маріуш Левандовський. Саме польський «опорник» мав приносити перемогу «помаранчево–чорним» ударом головою з п’яти метрів, але не влучив у порожній кут. А гості з Бельгії, які добре пам’ятали домашній розгром двомісячної давнини, на поле «Донбас–арени» вийшли з чітким наміром привезти з України бодай очко, що вони і зробили.

Сьогодні найуспішніша українська команда з ігрових видів спорту почне свій шлях на 19–му за ліком світовому форумі в південно–східній китайській провінції Джиангсу. Щоправда, поліпшити найкращий власний результат чемпіонатів світу — четверте місце в 2003 році — нашим гандболісткам цього разу навряд чи вдасться.

Що не говоріть, гени — велика річ. Народжений у родині репресованих вояків УПА в Карагандинській області, Тарас Житинський лише у 1981–му зміг повернутися на Батьківщину — місто Івано–Франківськ. Там він закінчив Івано–Франківський інститут мистецтв і здобув три дуже важливих для себе перемоги: третю премію у категорії «поп–музика»на фестивалі «Червона Рута» у 1991–му, а у 92–му — гран–прі фестивалю «Кришталевий лев» та спеціальну відзнаку на «Слов’янському базарі». В його творчому активі тих часів також надзвичайно вдалі, сказати б — ефектні, виступи на вже легендарних нині форумах «Оберіг» і «Мелодія». Справді потужно свій концертний сет Тарас відіграв на імпрезі, присвяченій 50–річчю створення УПА у 1992–му. Саме там розкрилися дивовижна харизма, сильний голос і вкрай експресивна манера виконання співака — три складові, що скрізь, де б не виступав, приносили йому успіх.

«Я народився у Росії. Це моя країна, і я маю залишатися в ній, як би не було важко тут і легко на Заході. Скільки зможу, захищатиму тих, чиї права так брутально зневажаються в нашій країні», — писав Олександр Подрабінек у 1977 році, коли КДБ запропонував йому емігрувати. Інакше, мовляв, доведеться відкривати на нього «кримінал». Подрабінек відповів у відкритому листі, що, звісно, не хоче сидіти у тюрмі. Він знає, що на Заході за ним «не ходитимуть назирці четверо агентів, погрожуючи побити чи штовхнути під поїзд», і що там не посадять у концтабір за спроби захистити безправних і уярмлених. Але він залишається на Батьківщині. Відбувши після цього кілька років у совєтському концтаборі, правозахисник не змінився. У 2009 році, після чергового «антирадянського» виступу журналіста, йому знову погрожують, намагаючись витіснити з Росії. Щоб не був прикладом для співвітчизників. На 7 грудня заплановано перше судове засідання над 56–річним Подрабінеком за позовом «ветеранів» і про­кремлівського молодіжного руху «Наші». Від журналіста вимагають, зокрема, півмільйона рублів «компенсації за моральні збитки».

Громадяни і без того однієї з найбідніших країн світу — комуністичної Північної Кореї — відчувають на власній «шкурі» наслідки урядового рішення про деномінацію національної валюти — корейської вони. В останні дні в країні заморожено всі розрахунки готівкою, закрито підприємства торгівлі та сфери послуг. Як пише британська «Таймс», у столиці країни — Пхеньяні — працюють лише кілька магазинів та ресторацій, яким дозволено приймати закордонну валюту, але вони, звичайно, обслуговують перевжно рідкісних іноземців, котрим, згідно із законодавством КНДР, заборонено розплачуватися вонами. Валюту в таких закладах приймають за офіційним курсом, який удесятеро вищий, ніж реальний, тобто той, що правлять на «чорному ринку». За даними іншого видання — російської газети «Комммєрсант», «грошове» рішення влади КНДР призвело до небаченого в цій закритій комуністичній країні — повсюди спалахують спорадичні страйки і мітинги. Через це армію приведено у стан підвищеної боєготовності.

Барак Обама став першим з лідерів західного світу, хто оголосив початок передріздвяного настрою і вчора запалив вогні «офіційної» ялинки, біля Білого дому у Вашингтоні. Президент США, як свідчить «Ехо Москви», закликав співвітчизників «подумати і помолитися», зокрема, за тих, хто свята зустрічатиме далеко від рідної домівки, а також згадав про Різдво нужденних — безпритульних американців і тих, хто чимало втратив від економічної кризи.

Остаточний мартиролог жахливого вибуху в столиці Сомалі Могадішо, що пролунав позавчора надвечір, коли в залі готелю «Шамо» перехідний уряд цієї країни вручав дипломи випускникам вишів, — 22 загиблих. Як передала вчора агенція «Ассошіейтед пресс», серед загиблих — студенти, професура, а також троє міністрів. Так, померли на місці міністр освіти Ахмед Абділлахі, охорони здоров’я — Камар Аден Алі, вищої освіти — Хасан Айдоу. Важкі поранення отримав міністр спорту Салебан Олад Робле. Серед загиблих є й двоє журналістів — оператор телеканалу «Аль–арабія» і репортер місцевого радіо. Відомо, що терорист–смертник із вибухівкою пробрався на урочистий захід, переодягнений у жіноче вбрання.

Великі гроші — великі сварки. Донька найбагатшої жінки Європи Ліліан Беттанкур вимагає взяти свою 87–річну матір під судовий нагляд, щоб встановити контроль над її витратами. 56–річна Франсуаза Беттанкур–Майєрс упевнена, що мати не усвідомлює наслідків своїх дій.