Сьогодні в Україні замовником соціальної реклами є переважно держава, стверджують експерти. І ця ситуація суттєво відрізняється від світової, де таку рекламу замовляють громадські організації та фонди. Виправити стан справ у державі спробував IV Національний фестиваль соціальної реклами. Серед його цьогорічних нововведень — додаткові номінації: державна соціальна реклама, соціальна реклама фондів і громадських організацій та соціальна журналістика. Окрім конкурсної виставки зовнішньої реклами, підбірки соціальних статей та non–stop демонстрації аудіо– та відеореклами, упродовж фестивалю була передбачена лекційно–дискусійна програма. Щоправда, відвідувачів та учасників дискусій не надто було багато. Організатори пояснюють: наша громадськість ще не дуже цікавиться соціальною рекламою. Проте в деяких країнах вона навіть приносить прибутки. «У світі існують різні погляди на те, якою має бути соціальна реклама. У Великобританії вона платна і діє за принципом комерційної реклами; у США — ця реклама безплатна, і мені така схема для України ближча», — говорить Едуард Андрійченко, директор РА «Україна—Арт».

Представники вітчизняного Кабінету Міністрів днями підтвердили, що вони у бюджетному процесі залишаються на власній позиції — і пропонуватимуть на розгляд Верховної Ради свій варіант державного кошторису. Той самий, що його відхилили депутати, відправивши на доопрацювання. Месидж урядового представника прозвучав більше, ніж прозоро: якщо парламент ухвалить урядовий варіант бюджету, то до Нового року країна матиме фінансовий документ. Якщо ж ні, то...

Україна посідає останнє місце серед країн Європи за ступенем водозабезпеченості, а за водоємністю валового внутрішнього продукту перевищує її у кілька разів. Це свідчить про те, що водні ресурси України використовують, а отже, і забруднюють у кілька разів інтенсивніше, ніж в інших країнах. Як наслідок, майже всі поверхневі джерела за рівнем забруднення наблизилися до ІІІ класу, а склад очисних споруд і технології очищення води залишаються незмінними.

Ще один голлівудський роман закінчився гірким розчаруванням. Цього разу не дійшла справа до весілля в актриси Різ Уїзерспун та її на п’ять років молодшого бойфренда Джейка Джилленхола, зірки «Зодіаку» і «Горбатої гори». Представники обох акторів уже підтвердили чутки про розрив.

Мужні обличчя та мускулясті тіла естонських рятувальників відтепер можна побачити на спеціальному календарі. У такий нехитрий спосіб співробітники рятувального департаменту прибалтійської країни вирішують проблеми зі своїм куцим фінансуванням.

П’яний чоловік дзвонить у довідкову.

— Ал–л–ло–о, ц–ее д–о–овідко–ва?

— Так, це довідкова.

— А скаж–ж–ж–іть, будь–лас–к–ка, адресу Мироненка Ів–вана Петровича.

— Добре, як ваше прізвище?

— Мироненко Іван Петрович

Віктору Пінчуку тепер мало просто привозити в Київ найдорожчих сучасних художників, він замахнувся на те, щоб самому робити арт–зірок міжнародного класу. Як писала «УМ», 8 грудня очільники PinchukArtCentre у Нью–Йорку оголосили про запуск нової міжнародної премії для молодих художників Future Generation Art Prize. На прес–бранчі у Києві генеральний директор PinchukArtCentre Екхард Шнайдер провів офіційну презентацію премії і заразом прозвітував про успіхи арт–інституції Пінчука під його керівництвом. «Я працюю тут трохи більше року і вважаю, що за цей рік ми зробили великий крок вперед, — далі 66–річний Екхард Шнайдер зарахував до своїх перемог виставки Деміена Хьорста, Сем Тейлор–Вуд і групову виставку російських художників, національну премію PinchukArtPrize і виставки номінантів та «Рудий ліс», 310 тисяч відвідувачів центру і окремо 150 тисяч людей у павільйоні Деміена Хьорста в «Арені», той факт, що половина відвідувачів PinchukArtPrize — молодь від 16 до 25 (визначали на око чи були групи з віковим цензом?). — Я колись говорив, що PinchukArtCentre має знайти своє обличчя, ми поєднали найкращих світових художників і національних, ретроспективу і сучасність». (Якщо це і є та нова, оригінальна ідея, заради якої Шнайдера запросили керувати PinchukArtCentre, то, боюся, вона давно стала загальним місцем навіть у застарілих підручниках із арт–менеджменту).

Після виставки «З глибин» у музейному комплексі відкрили другий цикл проекту «Древо України» — «З вершин». Цього разу всі роботи — або з приватних колекцій, або належать художникам. Назву виставки взяли зі збірника гімнів на ведичному санскриті «Рігведа»: «З вершин сходили орії на землю…». Найцінніша вершина цієї виставки — це галерея зі скіфським золотом ІІІ–І ст. до н.е.: 21 прикраса, серед яких пекторалі, браслети, сережки, пояси, представлені зі сховищ приватного музею «Родовід». Прикраси колись належали царям, а тепер — спортсмену Сергію Бубці та мільйонеру Мохаммаду Захуру. Звідки у бізнесменів скарби Надчорномор’я і чому вони не належать Державному музейному фонду України — у «Мистецькому арсеналі» замовчують.

Коли трирічний Івась звернувся до продавчині «солодкого» відділу крамниці зі словами «Пані, прошу подати мені подарунок від Святого Миколая», пані від несподіванки ледь не зсунулася під прилавок. Почути таке від малюка? Тим паче, після «Тьотю, зважте мені он ті цукерки», що хвилиною раніше прозвучало з вуст дівчинки середнього шкільного віку.

Маленький джентльмен Іван Герелюк — онук пані Марії Ільків. Своїй вишуканій, із шармом довоєнної української шляхетності, манері спілкування хлопчик, звісно ж, багато в чому завдячує бабусі — знаному на Прикарпатті педагогові. Сотні юних іванофранківців — теж. Розголос про незвичайну школу–садок пані Ільків, розташовану по вулиці Василіянок, уже давно перетнув межі обласного центру. Тому бути вихованцем цього дитячого закладу, навчально–виховний процес в якому базується на педагогічній спадщині Софії Русової, стає, мабуть, не менш престижно, ніж студентом рейтингового університету.

Кишенькова соціологія (незаангажованих фірм на цьому поприщі в Україні знайдеться не більше двох–трьох) зазнає фіаско. «Контори на виклик», що впродовж кількох років «ліпили» Віктору Ющенку по два–три відсотки рейтингу, і «дані» яких ретранслювали томенки, яворівські та інші недопатріоти з БЮТу, нині вимушені давати діючому главі держави 5–7%. Бо проти фактів не попреш. Хоч насправді загальноукраїнський рейтинг Ющенка як кандидата в президенти перетнув 9–відсоткову позначку (це засвідчують не лише окремі відкриті, а насамперед закриті — найоб’єктивніші — опитування), і В.Ю. вже вийшов на третю позицію в президентській гонці та наближається в цьому змаганні до Прем’єрки. У трьох же західних областях Ющенко вийшов у лідери, тенденція відчутного зростання його рейтингу «мігрує» до Центру України.