Українське правосуддя надало юридичну оцінку штучному голоду, вчиненому над українським населенням у 1930–х. Цей прецедент на пострадянських теренах відкриває можливості для наступних кроків із розслідування та правової оцінки злочинів комуністичного режиму не лише в колишніх «радянських республіках», а й у країнах «соцтабору» та азійських «плацдармах світової революції». Справді, час переходити від політичних суперечок до реального кримінального розслідування діяльності угруповань, що призвели до смерті десятків мільйонів осіб в усьому світі, масового пограбування, винищення та нівечення соціальних та релігійних груп. За словами Віктора Ющенка, «рішення українського суду переводить будь–які дискусії навколо Голодомору з політичної у юридично–правову площину». Президент нагадує, що відновити історичну справедливість і дати юридичну оцінку таким злочинам — святий обов’язок перед пам’яттю мільйонів замучених і закатованих.

Після перегляду «бойовика» в звичайному вінницькому кінотеатрі чотирьом сотням глядачів довелося пережити реальну стрілянину, а троє з них отримали поранення. Як повідомляє обласна міліція Вінниччини, стрілянину в кінотеатрі влаштував колишній міліціонер, який посварився з дружиною, через що напився і пішов «шукати пригод».

Втаємничені українці знають: щороку 14 січня — на Василя — у Києві вручають премію імені Василя Стуса. Це вже традиція. Тому, напевно, й немає попереднього анонсу. А варто було, оскільки навіть у пам’яті найпоінформованіших українських журналістів цю традицію заступили президентські вибори.

За лаконічним іноземним Лео Мол криється українське ім’я — Леонід Молодожанин. Народжений на Хмельниччині, іноземцем він став наприкінці 40–х років, коли збирався оселитися в Канаді. Прізвище Молодожанин мало надто багато складів і було важким для сприйняття в нових краях. А Лео Мол — звучало зрозуміло й артистично. До речі, професія «скульптор» не надто сподобалася міграційному службовцю, який повідомив українцю, що Канада потребує фермерів, а не художників. За кілька десятиліть цей іммігрант прославив Канаду.

Ще зовсім недавно знали: якщо в Будинку кінозал ущент заповнений, це «Лялін захід». Лариса Роднянська, або Ляля, як усі її називали, вміла «нашептати», щоб люди масово приходили в кінозал. 13 січня, напередодні Старого Нового року, зал не був переповнений, але за традицією перед великим екраном зібралися відомі кінематографісти, режисери, оператори. Адже саме цього дня Лариса Зіновіївна, продюсер документальних фільмів, директор недержавної студії «Контакт», мати Олександра Роднянського, багато років поспіль у Будинку кіно на свій день народження влаштовувала гучні застілля. Цього разу теж піднімали келихи і чарки. Приводом стала прем’єра документального фільму Тимура Золоєва «Ляля» про цю сильну і непересічну жінку.

...Одного разу прихопило у чоловіка серце, поклали його в лікарню. Враховуючи, що чоловік був відомим політиком і науковцем, відповідно, проблем із грошима та потрібними зв’язками не мав, ситуація загрозливою не виглядала: ну, відпочине у палаті «люкс», підлікується та й далі вершитиме свої надважливі політичні та наукові справи. Але одного разу наш герой прокинувся, а йому говорять: усе, Павле Максимовичу, відтоптав ти своє на землі, пора і честь знати. У власну смерть чоловік, звісно, не повірив.

Щороку Галина Малик дивує нас, повертаючись новою гранню свого таланту. 2009–й став письменницьким рекордом — її книжки вийшли у чотирьох видавництвах: у Києві, Львові, Вінниці, Ужгороді. Звідки стільки натхнення? «Для того, щоб писати для дітей, треба просто бути щасливою людиною... Адже звідки, як не з себе, можна дістати весь той прекрасний казковий світ, якого в реальності не існує?» — пояснює письменниця.

Спорудження Всеукраїнського центру охорони здоров’я матері і дитини, «Дитячої лікарні майбутнього», — напевно, є одним із найбільш обговорюваних в українському суспільстві. Але за роки реалізації цей проект настільки обріс різними штучними нашаруваннями, що під ними майже не видно його головної мети — створення в Україні лікарні найвищого рівня, де б могли отримувати шанс на одужання важкохворі діти.

А те, що така лікарня вкрай потрібна нашій країні, не викликає сумнівів. Це визнають лікарі та посадовці, батьки хворих дітей. Поява в Україні медичного закладу такого рівня, як «Дитяча лікарня майбутнього», стане новітньою базою медицини, що допоможе лікарям оздоровлювати юне покоління, боротися за життя кожної хворої дитини.

Тому ми вирішили дізнатися, як нині реалізується цей проект.

«Починаючи з 2 січня оператори мобільного зв’язку повинні розпочати відправлення смс–повідомлень абонентам, які використовують мобільні телефони, занесені у «сірий» список», — зазначається на офіційному сайті Нацкомісії з питань регулювання зв’язку. Нагадаємо, з 28 березня 2009 року заборонено ввезення і реалізацію «мобілок» без реєстрації коду IMEI (міжнародного ідентифікатора мобільного устаткування) в базі даних Українського державного центру радіочастот. Якщо такий телефон використовується, він потрапляє до так званого «сірого» списку. У такому випадку абонент упродовж 90 днів після смс–попередження від оператора мобільного зв’язку має довести легальність свого телефону, інакше його «мобілку» відключать.

Сенсаційну і дуже сумну новину повідомив днями представник Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі в Харківській, Полтавській та Сумській областях Денис Котенко. Він стверджує, що його прийомну шестирічну доньку, всиновлену трохи більше місяця тому, хтось тривалий час жорстоко ґвалтував. Оскільки дитину взяли на виховання з міського дитячого будинку «Родина», то сирітська установа потрапила під пильне око правоохоронців та відомчих комісій.