Уже вдруге Міжнародний пісенний конкурс «Євробачення–2010» набирає державної значущості на рівні президентської адміністрації, через що стає посміховиськом для світу — ну ніде не ставляться так серйозно до «конкурсу для домогосподарок», як в Україні. За тиждень до того, як в Осло мали надіслати документи учасника «Євробачення» від України Василя Лазаровича, противники його кандидатури і «чесних виборів» активно почали тиснути на нових чиновників, своїх. Головою оргкомітету «Євробачення» в Україні стала заступник очільника адміністрації Президента Ганна Герман, ніби й не її рівень, але, може, в музиці кохається? Минулої середи вона представила Президенту України нового генерального директора Першого Національного Єгора Бенкендорфа, а в четвер оголосила «двадцятку» фіналістів нацвідбору на «Євробачення». Часу для промо фінального концерту, ясна річ, не було — все ж робилося похапцем, екстремально, за лічені години, тому пісні фіналістів упродовж п’ятниці–суботи крутили на Першому Національному і Новому каналі. У суботу ввечері гала–концертом, який транслювали Перший Національний і Новий канал, заправляв Савік Шустер на пару з Ольгою Фреймут у прямому ефірі зі студії «Шустер live». Наприкінці програми глядачі двох каналів і журі конкурсу проголосували, і за результатами «телереферендуму» в травні в Осло поїде нікому не відома білявка на ім’я Альоша.

Цю співачку — народну артистку РРФСР — пам’ятають люди середнього покоління, та й то з радянського дитинства, мабуть, молоді вже не ідентифікують її сріблясте сопрано і її пісні — «Стою на полустаночке», «Носики–курносики», «Мой милый, если б не было войны», «Старые слова», «Поговори со мною, мама», «Я не могу иначе», «Деревянные лошадки». Проте в 1970—80–ті роки вона була артисткою першого ешелону — урядові концерти, найголовніші «солянки», всі телевізійні фестивалі «Пісня року» — Валентина Толкунова була обов’язковою співачкою на цих заходах поруч із Львом Лещенком, Йосипом Кобзоном, Муслімом Магомаєвим.

Брати Клички, які на початку своєї професійної кар’єри любили завершити поєдинок ще на початку бою чистим нокаутом, зараз не надто тішать численних прихильників такими перемогами. Утім і рівень суперників тепер інший. Володимир, щоправда, два роки тому подолав таким чином американця Тоні Томпсона, але перед цим була пауза без надходжень у графу «К.О.» (knockout) тривалістю п’ять років. А Віталій узагалі востаннє перемагав не технічним, а чистим нокаутом аж у 2001му, коли на ринзі залишився лежати Орлін Норріс. У ніч же з суботи на неділю Кличко­молодший нарешті «прорвав блокаду», заваливши аж за канати американця Едді Чемберса. Таким чином Володимир упевнено захистив чемпіонські пояси за версіями IBF, WBO та IBO, потішивши переповнену 51тисячну «Еспріт­арену» у Дюссельдорфі та телеглядачів 110 країн.

Замість наблизити підписання нового договору про стратегічні наступальні озброєння, США та Росія ледве не розсварилися на ґрунті іранської проблеми. Попри те, що у відносинах двох дер­жав після оголошеного Бараком Обамою «перезавантаження» настало значне потепління щодо деяких стратегічно важливих питань, позиції Москви та Вашингтона категорично розходяться. Передусім ідеться про наміри Сполучених Штатів розташувати елементи системи протиракетної оборони в Європі та ставлення до ядерної програми Ірану. Ці теми і стали провідними під час візиту держсекретаря США Хілларі Клінтон до Росії.

Практично десять місяців не бачили прихильники українця Володимира Кличка — свого улюбленця — на ринзі. Відколи Володя у червні минулого року переміг узбека Руслана Чагаєва та захистив свої пояси за версіями IBF та WBO, він відновлювався після операції на руці та придивлявся собі нового суперника. І ось, нарешті, сьогодні на стадіоні «Еспріт–арена» в німецькому Дюссельдорфі стане відомо, що новий претендент може протиставити нашому чемпіонові.

Комфортна домашня перемога (3:1) над «Фулхемом» дозволяла «Ювентусу» в поєдинку з господарем найстарішої футбольної арени Англії почуватися спокійно й давала право на одну помилку. Але гравці «Старої синьйори» накоїли стільки «ляпів», що довелося сумніватися в їхніх професійних здібностях.

Хвиля, піднята проти Дмитра Табачника, щодня набирає нової потуги. Тим часом на противагу десяткам звернень і відкритих листів із вимогою відставки «міністра–неосталініста» в епістолярному жанрі вирішили спробувати себе й захисники Табачника. Так, ректори провідних українських ВНЗ божаться у письмовому вигляді Президенту України, що підтримують призначення Дмитра Табачника на посаді міністра освіти.

На наступну середу призначено проводи Дмитра Табачника на московський потяг із сумського вокзалу. Гроші на квиток уже почали збирати активісти «АнтиТабачної» кампанії. «Сподіваємося, депутати також підтримають наші вимоги про відставку міністра освіти. Власне, так ми перевіримо їх на зрілість та любов до України», — каже голова Студентського братства Анна Товстуха.