Син 28–річної черкащанки Юлії Демченко з’явився на світ на десять тижнів раніше від очікуваного терміну пологів. Вага крихітки становила всього 1 кг 200 г. Але лікарі Черкаського пологового будинку №2 зробили все можливе, аби дитина народилася живою, розправила легені й почала самостійно дихати. Унікальність цього випадку в тому, що медики змогли обійтися без дефіцитного препарату «Куросурф», який допомагає новонародженому розправляти легені. Хтозна, як за інших обставин склалася б доля маляти, адже дороговартісного препарату на той момент у лікарні не було, а родичі не змогли придбати його в жодній аптеці...

Востаннє його бачили в рідному Боднарові Калуського району в жовтні 1951–го. Під час короткої розмови із сестрою Катериною Михайло на прощання сказав, що всюди відбуваються великі провокації, тому з побратимами змушений рейдувати на Захід. Проте, як стало відомо через чотири десятиліття, кілька сотень УПА тоді не перетнули радянсько–чехословацький кордон і, повернувшись на Прикарпаття, невеликими групами осіли в лісових масивах.

Наприкінці зими 1952–го компартійна «Прикарпатська правда» повідомила «радісну» новину про те, що в лісі біля села Дзвиняч знищено «ворога народу» Михайла Дяченка (бойове псевдо Гомін, літературне — Марко Боєслав). Подробиці драматичних подій 23 лютого того року та місце поховання талановитого поета й повстанського пропагандиста залишалися невідомими до 90–х років минулого століття, поки не відкрилися архіви КДБ і «не отверзлися вуста» перестрашених очевидців. Зусиллями представників родини Дяченків, передусім кандидата філологічних наук Петра Драгомирецького, багато що з таємного стало явним...

Коли торік учасниця «Битви екстрасенсів» на одному з телеканалів Дарина С. зробила сенсаційний прогноз про можливу техногенну катастрофу на Дніпрогесі, це здебільшого викликало скепсис. Згодом версію можливої руйнації греблі і затоплення значної частини Запоріжжя оприлюднили місцеві ЗМІ, відтак міський голова Євген Карташов, посилаючись на висновки фахівців, тоді виступив з офіційним спростуванням: «Не вірте, Дніпрогес простоїть ще 300 років! Служби експлуатації постійно відстежують технічний стан тіла греблі — відхилень не зафіксовано».

Знаний серед хворих із вадами опорно–рухового апарату прикарпатський санаторій «Черче», названий колись відомим письменником Богданом Лепким «українським Карлсбадом», невдовзі може потрапити в пікантну ситуацію. Розташовані біля нього торф’яні болота — основна цілюща «сила» цього бальнеологічного курорту — можуть опинитися в чужих руках, якщо переможцем аукціону, який цьогоріч проводитиме Міністерство охорони навколишнього природного середовища, стане не ДП «Черче». «Хтось із великими грошима може купити ліцензію на видобування цих грязей і потім продавати їх нам утридорога. Це ж абсурд. Ми маємо акт на постійне користування землею в межах торф’яних боліт, і громада села Черче нікому не дозволить сюди зайти, якщо хтось інший, навіть з космосу, матиме ліцензію», — переконує «УМ» головний лікар санаторію Михайло Падучак.

Про жалісливість іванофранківців, котрі подають милостиню навіть недбало загримованим «під калік» жебракам, не знають хіба що ліниві закарпатці ромської національності. Вочевидь тому із наближенням світлого Воскресіння Христового в обласному центрі Прикарпаття вже побільшало смаглявих «прочан» із сусідньої області та їхніх підручних слов’янської зовнішності. На це під час наради в міськвиконкомі, зокрема, звернув увагу мер Івано–Франківська Віктор Анушкевичус. «На доброті іванофранківців роблять бізнес абсолютна більшість людей, котрі займаються жебракуванням, — зазначив він. — Якщо ми не проведемо відповідної роботи, то на Великдень матимемо в себе пів–Закарпатської області».

Припарковані машини на зелених зонах, клумбах та газонах — типова картина для Києва. Після таких стихійних стоянок від зелених насаджень мало що залишається. «Київзеленбуд» знайшов новий спосіб боротися з водіями, які кидають машини на газонах — комунальники проведуть акцію «Свиня за кермом». «Ми вестимемо роз’яснювальну роботу, виписуватимемо порушникам штрафи і будемо вивішувати таблички «Свиня за кермом» на зіпсованих газонах — у місцях найбільшого скупчення порушників. Ми маємо намір серйозно взятися за цю проблему», — каже гендиректор «Зеленбуду» Олександр Козловський. Ідея цікава. От тільки прикро, що таблички написані з помилкою: комунальники закликають водіїв не їздити «по газонам» замість «газонами» чи «по газонах».

Без історії Товариства незалежних художників, що існувало в Одесі з 1910–го по 1919 роки, не можна уявити об’єктивну картину художнього життя в Україні. Понад 40 років про картини українських авангардистів мало хто чув. Вважалося, що вони пропали безвісти, і такі імена, як Михайло Гершенфельд, Амшей Нюренберг, Філіп Гозіасон, Сигізмунд Олесевич, Сандро Фазіні залишилися лише на сторінках історії мистецтва, а їхні роботи навряд чи кому вдасться побачити.

Прем’єру вистави «Урус–Шайтан. Байка про Сірка, Кошового отамана, шевальє д’Артаньяна і турецького султана» у лютневому номері «УМ» анонсував художній керівник театру Богдан Ступка. Відтак постановка матеріалізується з кожним днем. Нещодавно лауреат Шевченківської премії Сергій Якутович розповів «УМ», що працює над образом цієї вистави — створює декорації і костюми. За словами художника, якби за цим матеріалом поставити фільм, то вийшов би блокбастер: «Урус–шайтан» — це 73 ролі та 150 костюмів, хор, балет. Я перший раз працюю в театрі, але ніби все виходить».

У черговій європейській країні виникли проблеми через наміри мусульманської громади звести в центрі міста свій храм. Цього разу соціальна напруга зростає у Польщі. Будівництво великої мечеті у Варшаві поблизу великого торговельного центру «Блу Сіті», що в районі Охота, лише почалося, але вже викликало вкрай бурхливі емоції. Як повідомляє польська «Газета виборча», столиця обклеєна плакатами із закликами до протесту. На окремих із них відтворено «антимечетівський» плакат, який активно експлуатували у Швейцарії перед минулорічним референдумом про заборону будівництва мінаретів.

Провідні європейські видавничі медіа–компанії — швейцарська Ringier AG та німецька Axel Springer AG — домовилися про створення спільного підприємства, яке координуватиме їхню діяльність на медіа–ринках Східної Європи. В оприлюдненій спільній заяві партнери повідомляють, що кожен із них володітиме 50 відсотками акцій спільного підприємства, яке загалом налічуватиме 4800 працівників. Як повідомляє швейцарська інформагенція «Свіссінфо», штаб–квартира нової компанії розміститься в Цюріху, де розташований головний офіс Ringier AG. Створення спільної компанії ще має бути схвалене антимонопольними комітетами Швейцарії та Німеччини.