Незважаючи на футбольне президентство і на те, що з 2006–го року Букаєв був обраний депутатом Луганської обласної ради, для більшості мешканців області цей краснодонський бізнесмен залишався людиною не надто відомою. До парламенту він потрапив після позачергових виборів 2007–го під №101 партійного списку ПР, між іншим, випередивши дуже багатьох регіональних «зубрів» рідної області (що дало привід деяким аналітикам ствер­джувати, буцімто тут не обійшлося без прямого втручання футбольного «колеги» Букаєва, президента «Шахтаря» Ріната Ахметова. — Авт.), однак і після цього не став більш публічним. Утім із деякими підприємствами громадська думка його ім’я пов’язувала безпомилково. Наприклад, із ТОВ «Луганськінтерресурс» (жовті автобуси з логотипом «Інтерресурсу» дуже часто можна зустріти на міських і приміських маршрутах Луганська і його околиць. — Авт.).

Цікаве правопорушення розкрила луганська міліція. Як повідомило Головне управління Міністерства внутрішніх справ у Луганській області, в обласному центрі 20–річний хлопець спробував вчинити крадіжку в магазині секонд–хенду.

З отцем Ґжегожем Рапою ми познайомилися торік 2 листопада. У День пам’яті всіх померлих він робив відправу на військовому польському цвинтарі під Старобільськом, де поховані (точніше, перепоховані) 48 бранців сумновідомого Старобільського монастиря. Ті, що недожили до Катині... Допомагав ксьондзові молодий диякон із не зовсім католицьким іменем Олексій. Назад я їхав уже в мікроавтобусі отця Ґжегожа. Слід сказати, машину нашими дорогами святий отець водить майстерно. Життя навчило. Адже парафія його — вся Луганська область.

Під час патрулювання підрозділ Відділу прикордонної служби «Свердловськ» затримав явно непересічного громадянина України, який намагався незаконно потрапити до сусідньої імперії. Як повідомив прес–секретар Луганського прикордонного загону Ігор Плетень, зупинили «мандрівника» за 30 метрів від лінії державного кордону.

Керманичі Луганської обласної ради знайшли достойну, а головне —«своєчасну» відповідь економічній кризі. Щоправда, дещо «асиметричну»: на кінець року в Луганську три тижні тривав пропагандистський марафон боротьби із загрозою фашизму. Родзинкою кампанії було те, що «фашистами» оголосили винятково українців. Почалося шоу з т. зв. «міжнародної науково–практичної» конференції «Велика вітчизняна війна і сучасність». Аби пафос дійства не оминув жодного луганського обивателя, хід конференції транслювали в прямому ефірі двох обласних телеканалів, один із них — державний, який трансляцію повторив у неділю, у прайм–тайм.

Луганський національний університет імені Тараса Григоровича Шевченка має одну з найпотужніших серед вищих навчальних закладів країни бібліотеку, фонд якої налічує більше 700 тисяч видань. Щороку ВНЗ витрачає понад півмільйона гривень на придбання літератури для поповнення читацьких запасів. Але підрахунки показали, що це не найбільш раціональний спосіб наповнення інформаційної бази, якої потребує процес навчання.

Минулого місяця «УМ» розповідала, як 5 грудня 2008 року тисячі луганчан не змогли вчасно потрапити хто на роботу, хто з роботи додому, а хто й в інших справах — без попередження застрайкувала частина перевізників, які працюють на маршрутних таксі. Загалом на роботу не вийшли 450 мікроавтобусів із 650 зареєстрованих в обласному центрі. Страйкарі вимагали підвищення тарифів на перевезення пасажирів, хоча саме на той момент помітно знизилися ціни на паливо.

Європейський Союз зацікавився нашими степами. Як завжди — набагато глибше, ніж ми самі. Хоча, з іншого боку, ще недостатньо, бо степи насправді потребують значно більшої уваги. «Ми» в даному контексті — це українці з Одеської та Луганської областей, росіяни з Тихого Дону і жителі Кагульського району Молдови. Саме в цих краях призабутий уже ТАСІС започаткував програму «Комплексне використання земель євразійських степів». Головна ідея: як би так налагодити господарське життя в степових районах Євразії, щоб і зиск отримати, і степи зберегти в первозданному вигляді. На перший погляд, завдання нереальне, тим більше що сама Європа свої степи не вберегла.

Учора в більшості великих міст практично всіх областей України відбулися анонсовані Федерацією профспілок України акції протесту. У кожному регіоні вимоги, що їх висували протестувальники до органів місцевої влади, місцевого самоврядування, працедавців та вищого керівництва держави, звучали по–різному.

Маніакальна пристрасть певного кола посадовців до вчених звань не оминула й Луганщину. Принаймні одного її видатного сина: тепер нардепа від Партії регіонів, голову Комітету ВР з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування, а до квітня 2006 року — голову Луганської обласної ради Віктора Тихонова.