Після випадку на Бориспільській трасі до кортежу Януковича включили ще й катафалк.

Учора Київ відзначав 140–річчя Володимира Леніна. Причому в одному місці Ілліча вітали як «найкращого з людей», а в іншому — судили за вбивство мільйонів.
Біля пам’ятника пролетарському вождю на Бессарабській площі традиційно зібралися віддані комуністи з червоними прапорами. Тут звучали ретро–пісні у виконанні Йосипа Кобзона й переважали люди літнього віку. Одна з бабусь причепурилася червоним шарфом у стилі футбольних фанатів, але з написами «СССР–USSR» та «Пролетарии всех стран, соединяйтесь!» Тут же за 1 грн. продавали газету марксистів–революціонерів «Слухай, товариш!» із передовицею про «чергове політичне шоу — буржуйські так звані вибори президента України».

Віктор Янукович за два місяці свого президентства вже кілька разів струснув Україну. За короткий час на посту глави держави він спромігся зробити таке, чого не чекали, мабуть, і від Леоніда Кучми. В Україну піде дешевий газ — натомість заплатимо Севастополем. Намагаючись виплюнути один гачок, Україна ковтнула інший. Нова влада готується остаточно затвердити харківські угоди, влаштувавши сеанс одночасної ратифікації в парламентах України та Росії. Опозиція гуртується й анонсує акції протесту.

Для того, аби краще зрозуміти, що відбувалося 23 квітня 1985 року, варто порівняти тодішні події з теперішнім часом. Сьогодні Янукович, прийшовши до влади, поміняв усе чиновництво на «своїх» людей протягом тижня–двох. Починаючи від секретаріату Президента (який став Адміністрацією) і завершуючи «губернаторами» (з якими, щоправда, справа затягнулась). Легальний статус обраного більшістю Президента дозволяє йому запроваджувати власні порядки. Оцього опертя на народну волю катастрофічно бракувало Генеральному секретарю КПРС Михайлові Горбачову 25 років тому. Приведений до влади комуністичною клікою, призначений на посаду кулуарно, Горбачов пречудово розумів: не догодить оточенню — роз­прощається з кріслом. І це ще в кращому випадку, як колись — Микита Хрущов... Але Горбачову було вкрай необхідно те, що необхідно й нині українським керівникам: своя власна більшість. «Коаліція» у могутньому і всевладному Політбюро, від якого залежала доля самого Горбачова і задуманих ним реформ.

Однією з «фішок» інтернет–проекту «Флот–2017» був лічильник, який відраховував дні, що залишились до виведення російського Чорноморського флоту з Севастополя. Вчора на сайті Flot2017.com «горіло» повідомлення, що залишилось 2594 дні. Але після того як Віктор Янукович підписав із Дмитром Медведєвим угоду про додаткові 25 років оренди, лічильник, можливо, доведеться запустити з нової цифри.

Координатор проекту «Флот–2017» Олексій Копитько вважає, що продовження терміну угоди порушує Конституцію. В інтерв’ю «УМ» експерт розповів, чим ці угоди загрожують Україні і чим вони вигідні Росії.

«Раніше сядеш — раніше вийдеш» — ця мудрість вельми поширена в певних колах. Тож не дивно, що 100 днів здалися Вікторові Януковичу надто довгим терміном, і він вирішив відзвітувати перед пресою після 50 днів перебування на посаді. «Сьогодні день іде за два», — пояснив Віктор Федорович на вчорашній зустрічі з пресою.

До неї можна застосувати багато епітетів: жінка–епоха (про її насичене подіями життя можна писати роман чи знімати кіно), жінка–письменниця (Емма Андієвська написала 36 книжок), а ще художниця (намалювала понад 13 тисяч картин) і філософ (формує власні теорії — хаосу, круглого часу). Крім того, вона феєрично позитивна людина: очевидно, тому у свої 79 років пані Емма виглядає просто чудово. В Україну вона навідується ситуативно — коли добрі люди запросять. Каже, що не має часу й коштів — усі ресурси йдуть на творення у невеликій мюнхенській квартирі, де вона малює свої фантастичні картини, компонує дисонансні сонети й намагається дописати роман «Лабіринт».

Упродовж останнього візиту в Україну пані Емма мала досить публічних зустрічей, кілька з яких провела в Києві. І що вразило найбільше — на зустріч у книгарні «Є» прийшла переважно молодь і з захопленням слухала її вірші! Подібне я спостерігала на недавньому ювілейному вечорі Ліни Костенко. А на камерному вечорі в Музеї друкарства (подія була абсолютно позапланова, оскільки пані Емма несподівано затрималася в Україні через скасування авіаперельотів) письменниця вже більше розповідала про себе. Про те, як мати хотіла виховувати її у російськомовному середовищі, а шестирічна Емма, почувши у Вишгороді (куди її перевезли із Донецька за станом здоров’я) українську, відразу закохалася в цю мову і навіть змусила батьків віддати її в українську школу. Про те, як потрапила на Захід, що там пережила і як почала писати.

Після чемпіонату Європи з важкої атлетики в Україні заговорили про появу ще однієї олімпійської надії. Це — 22річний Артем Іванов. На Олімпіаді в Пекіні Артем посів 11ту сходинку, тоді він лише почав знайомство із суперниками. Два роки намагався закріпитися в еліті, і ось — довгоочікувана нагорода міжнародного форуму. У штабі збірної вже заявили, що разом із «бронзою» європейської першості кримчанин здобув таку необхідну для важкоатлета стабільність.

Кореспондент «України молодої» розшукав спортсмена вдома в Сімферополі, куди він заїхав на кілька днів перед черговим тренувальним збором. Артем розповів про шлях до нових висот та складність своєї професії.

Ці збірники мають назву «Писемне слово на вулицях Дніпропетровська». Попри тематичну схожість, кожен із них усе ж вирізняється своїми особливостями: у першому, окрім численних ілюстрацій мовних ляпів, є ще й вельми корисні розділи «Правопис слів іншомовного походження», «Вживання великої літери», «Правопис складних слів» тощо, а в третьому, що складається відразу зі 120 сторінок, аналізуються незугарності не лише україномовні, а й російськомовні та англомовні.

Усе це стало результатом втілення в життя справді неординарного проекту, яким керує декан факультету української та іноземної філології і мистецтвознавства Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара, кандидат філологічних наук, професор Ірина Попова.