А 22 квітня у столичному Будинку кіно показали ранні стрічки ювіляра — «Явдоха Павлівна» (Одеська кіностудія, 1966) та «Чи вмієте ви жити?» (Кіностудія імені О. П. Довженка, 1970). Раритетні, між іншим, картини...

Ранній Муратов маловідомий навіть кінематографістам. Хіба що фільм «Наш чесний хліб» 1964 року, поставлений в Одесі разом із Кірою Муратовою, трохи прозирає у пам’яті. Історію голови колгоспу Макара Задорожного (видатний актор Дмитро Мілютенко) викладено у дещо традиційний для радянського кіно спосіб відтворення селянсько–колгоспного життя. І водночас тут спостережено незвичну жорсткість сюжетної конструкції: цінності окремо взятої людини виявляються вартіснішими усього ідеологічного барабанного «бою». Мені доводилося читати стенограму обговорення стрічки московськими критиками і журналістами. Вони мало не в один голос говорили про переваги українського фільму над картиною «Голова / Председатель» Олексія Салтикова, чия правдивість і реалістичність ставились під сумнів. Хоча останній тоді прогримів на увесь Радянський Союз, актор Михайло Ульянов отримав найвищу у державі Ленінську премію, а муратовський витвір лишень скромняцький тираж...

Нещодавно відсторонений від посади суддя Сергій Селіверстов і на версту не має права наближатися до Токмацького районного суду, де зажив слави хабарника. У будівлі № 28 по вулиці Леніна, в якій чиниться правосуддя у Токмаку, пан Сергій добряче зашкодив власній репутації. Бо ж ледь не оптом брав тут хабарі.

Днями співробітники СБУ таки вирахували і затримали в Києві 51–річного суддю Бориспільського міськрайонного суду, який перебував у загальнодержавному розшуку за скоєння посадових злочинів. Як повідомили «УМ» у прес–центрі СБУ, служитель Феміди свого часу практикував у Борисполі неабияке «кривосуддя»: на користь «грошових мішків» позбавив сотні селян зі скандально відомих сіл Гора і Щасливе їхніх законних паїв. Загалом цей «посівальник» скасував реєстрацію 559 державних актів про право власності фізичних осіб на земельні ділянки (паї), а також заблокував роботу одного з міжгалузевих виробничо–кооперативних об’єднань.

Спритників, готових за спрощеною схемою взяти невеличку банківську позику і потім не повернути, не бракує. А от що стосується чималих кредитних сум, то тут уже отримати кошти набагато важче. І все–таки група зловмисників із Вінниці розробила власну схему «доїння» банків на чималі суми, яку зуміла прокрутити неодноразово. Досить сказати, що шахраї тричі ухитрилися отримати одразу по 700 тисяч гривень, загалом же кримінальна справа, порушена після їхнього викриття, нараховує до двох десятків епізодів, а сума збитків перевищила 6 мільйонів гривень.

Проблема хабарництва, очевидно, не дає спокійно спати новій владі. Принаймні на такі думки наштовхують події останніх двох днів — перше засідання Національного антикорупційного комітету на чолі з Президентом Януковичем, яке відбулося позавчора, та вчорашня розширена колегія МВС. Обидва заходи пройшли під гаслом «Корупції — ні!». Утім хочеться сподіватися, що учасники нарад від слів одразу перейдуть до діла. Наразі не викликає сумнівів бажання влади не стільки подолати, як притиснути побутову корупцію (останнім часом у країні почастішали факти затримання «на гарячому» простих чиновників, правоохоронців та суддів). Але так звана елітарна корупція практично не згадується нинішніми можновладцями, хіба що стосовно попередньої влади.

Дитинство мого покоління минуло під знаком Великої Війни. Тоді, в 60–ті, революцію ще не забули; до нашої школи ще приводили якихось старців під брендом «человек, который видел Ильича» — однак усіх отих «старих більшовиків» геть затьмарив улюблений наш Кирило Макарович. Офіцер–відставник, увішаний фронтовими нагородами по самий... пояс. Це не були брязкальця пізньобрежнєвської доби, і Кирило Макарович цілком міг би користуватися дитячою повагою, якби хоч трохи менше полюбляв оковиту. Судячи з надривного пафосу його промов і блиску в очах, він навіть на піонерські «лінійки» з’являвся, попередньо прийнявши дещо більше класичних «наркомівських» ста грамів...

Стали відомі імена постраждалих у резонансному ДТП на Харківській площі. Як повідомлялося раніше, в салоні таксі, яке зіштовхнулося зі «швидкою» з президентського супроводу, на момент аварії, окрім самого водія, перебувало ще двоє пасажирів. Ними виявилося молоде подружжя — 35–річна Вікторія Єсауленко, керівник прес–служби одного з комерційних банків і член конкурсу у сфері економічної журналістики «ПРЕСзвання», та її 31–річний чоловік Дмитро Ярмолович, передає «Українська правда».

Третій рік поспіль 23 квітня, у Всесвітній день книги, брати Капранови зі своєю командою збираються на Контрактовій площі біля Могилянки, щоб звідти розпочати автопробіг на підтримку української літератури. По центру стоїть горбатий «Запорожець» зеленого кольору з колонками. Поруч Дмитро Капранов у мікрофон розповідає, що за день 23 квітня і чому його треба святкувати. «Це свято читачів, письменників і тих, хто хоче стати читачем. Цю акцію ми проводимо для того, щоб люди звернули увагу, що Україна — єдина держава, яка на офіційному рівні не святкує Всесвітній день книги. Щоб вирішити цю проблему, вдаримо автопробігом по безкнижжю та нехлюйству!» — каже Капранов. Його брат Віталій додає: «Ми протестуємо проти введення ПДВ на книжки.

Таке рішення прийняла київська міська влада на спеціальному засіданні, присвяченому підготовці до параду до Дня Перемоги на 9 травня. Загалом в урочистостях візьмуть участь близько десяти тисяч учнів київських шкіл, із них — сім тисяч безпосередньо стануть учасниками параду на Хрещатику. Для всіх цих семи тисяч дітей спеціально пошиють однакову форму.