«Ми бігли з галявини у VIP–зону швидко, а ще швидше туди бігли міліціонери. Рятували свої шкури, як і ми», — написала у своєму блозі одна з учасниць рок–фестивалю «Торнадо», який відбувся минулими вихідними в місті Міасс Челябінської області Росії. Міліціонери мали охороняти глядачів і «розрулювати» можливі конфлікти. Але коли в неділю на фестиваль несподівано напали близько сотнi озброєних битками, палицями, арматурою та іншими «підручними засобами» скінхедів, кілька охоронців виявилися неспроможними захистити навіть себе — за інформацією деяких російських ЗМІ, нападники відібрали в них зброю. Організатори не здогадалися забезпечити такий масовий захід більшою кількістю охорони, не кажучи вже про медичну допомогу — на фестивальній галявині була тільки одна машина «швидкої», та й та майже порожня. «Один хлопець із великою раною на животі просидів півгодини з наклеєним лейкопластирем — це вся допомога, яку йому спромоглися надати медики», — розповідає очевидиця подій Міла.

Сьогодні офіційна Україна відзначає 75–річчя стахановського рекорду. До феномену Стаханова і стахановського руху можна ставитися по–різному (автор цих рядків відноситься до останнього як до акту широкомасштабного шкідництва в промисловості), але важко заперечувати принаймні дві значущі речі. По–перше, рух справді набув все­союзного розмаху. Цьому посприяла істерична пропаганда і пряма зацікавленість влади. Та хіба мало в СРСР провалювалося пропагандистських кампаній, ініційованих верхівкою КПРС? А ця мала чималий і тривалий успіх. Якщо, звичайно, вважати таким лише піднесення іміджу робочої людини за рахунок дискредитації низового інженерно–технічного корпусу. Із часів стахановського рекорду чомусь стало звичним вважати точний інженерний розрахунок дурощами — порівняно з ентузіазмом робітничих мас. Результат — у наявності. По–друге, при всій штучності рекорду Стаханова (коли на нього працювала вся шахта), треба визнати, що Олексій Григорович дійсно був майстром своєї справи. М’язи м’язами, але треба було ще вміти направляти зубило відбійного молотка так, щоб відрубати від пласту максимальну кількість вугілля. До речі, Стаханов за власною ініціативою пішов на курси відбійників. І продемонстрував неабиякі вольові якості, коли наважився піти проти маси, якій його рекорд віщував тільки підвищені норми виробітку та зниження розцінок...

Лише позитиву очікував від свого першого офіційного візиту до ФРН Президент Віктор Янукович, у чому він зізнався напередодні німецьким ЗМІ. Позитивному настрою глави держави, очевидно, мав сприяти вже сам переліт української офіційної делегації до Берліна: Янукович у компанії глави власної адміністрації Сергія Льовочкіна, віце–прем’єра Сергія Тігіпка, очільників МЗС, Мінпаливенерго та МВС — Костянтина Грищенка, Юрія Бойка, Анатолія Могильова — та інших мали змогу оцінити «плюси» та «мінуси» новенького аеробуса А–319–115XCJ, замовленого ще за часів президентства Ющенка. Несправний Іл–62, яким останні роки літали українські президенти, лишився на летовищі. На позитиві полетіли до Берліна й інші члени делегації нижчого рангу та журналісти, яким Держуправління справами замовило інший літак. Мовляв, аеробус розрахований лише на 40 пасажирів, місць для делегації недостатньо, а придбати квитки на рейсовий літак не встигли (і це при тому, що візит до ФРН запланували ще кілька місяців тому!).

Із позитивом Президент мав і повернутися учора до Києва — саме з нагоди цього візиту Німеччина збиралася передати Україні картину Караваджо «Поцілунок Іуди» («Взяття Христа під варту»), викрадену раніше з Одеського музею західного і східного мистецтва.

Якби впродовж усього кваліфікаційного турніру на Євробаскет–2011 українські збірні демонстрували таку гру й характер, як у недільних матчах у Дніпропетровську проти британців та британок, представники і сильної, і прекрасної статей мали б усі підстави розраховувати на путівки до фінальної частини. А так — перемоги над лідерами відбіркових груп дозволили нашим посісти лише треті місця й готуватися до додаткової кваліфікації за рік.

Із прадавніх часів людство виявляло інтерес до небесної висі. Там селили таємничих і всемогутніх богів, із небом пов’язували долю людини, туди намагалися дістатися, щоб із висоти пташиного польоту, а пізніше — з космічного простору пізнати закони світобудови. І не на останньому місці метою підкорення неба були романтика та бажання гострих відчуттів. Результатом прагнення сягнути вище хмар став як розвиток високих технологій повітроплавання — аж до міжпланетних кораблів, так і народження такого виду спорту, як польоти на повітряних кулях.

Сергій Стаховський має видатну особливість: потрапляючи до фіналів турнірів АТР, він кожного разу їх виграє. Минулої суботи на хардовому покритті в американському містечку Нью–Хейвен киянин здобув одиночний титул учетверте в кар’єрі й удруге в цьому році.

За свої 28 років співачка Брітні Спірз у шлюбі встигла побувати двічі. Причому в одному з них навіть установила рекорд тривалості: у 2004 році вона на п’яну голову вискочила заміж за Джейсона Александра, з яким розлучилася вже через 55 годин. Через кілька місяців Спірз несподівано одружилася вдруге — з танцівником Кевіном Федерлайном.

Талановита книжка — це дзеркало, яке письменник підносить суспільству, причому показує воно завжди набагато більше, ніж хотів автор. Прозова тетралогія Юрія Завгороднього «Ошукані шукачі скарбів» (видавництво «Задруга», 2009), над якою він працював десять останніх років, належить саме до таких творів.